3. Закон: поняття, ознаки, види. Закони України.

Закон – це н-п. акт вищого представницького органу державної влади або самого народу. який регулює найбільш важливіші і суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення і має найвищу юрид.силу щодо всіх інших н-п актів.

Юридичні властивості закону:

1. він є нормативно-правовим актом органу законодавчої влади;

2. закони встановлюються для регулювання найважливіших питань суспільного і державного життя.

3. він має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів.

4. для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію.

Види законів:

1. за значенням і місцем у системі з-ства:

а) конституційні або основні б)звичайні або біжучі в) надзвичайні

2) за суб’єктом законотворення :

а) приймаються законодавчими органами ( ВРУ. ВР АРК.) б) за референдумом

3) за галузями права : цивільні , кримінальні.

4) за часом дії: —постійні, —тимчасові.

5) за юридичною силою: —конституційні, — звичайні.

Закони приймаються в особливому порядку:

1) підготовка проекту закону (прийняття рішення про необхідність розробки проекту, визначення проектантів, підготовка проекту, обговорення проекту, погодження проекту, доопрацювання проекту)

2) прийняття закону ( внесення проекту в правотворчий орган на обговорення, обговорення проекту в правотворчому органі і прийняття закону)

3) обнародування ( опублікування) закону.

4) набрання чинності через 10 днів з дня офіційного оприлюднення не раніше з дня опублікування в офіційних джерелах, якщо інше не передбаченне в цих н-п актах. Постанови КМУ, Ради Міністрів АРК. набирають чинності із моменту їх прийняття, а якщо ці акти мають загальний характер або визначають права людини – з моменту їх реєстрації.

4.Засосування юридичних норм: поняття, ознаки, стадії.

Застосування юридичних норм – це організаційно – правова д-сть компетентних органів, уповноважених на це громадських об’єднань або їх службових осіб, яка полягає у встановленні піднормативних формально обов’язкових індивідуальних правил поведінки персоніфікованих суб’єктів з метою створення умов, необхідних для реалізації ними таких норм.

Акти застосування права поділяються за наступними критеріями:

1. За суб'єктами прийняття: правозастосувальні акти органів державної влади та управління, правозастосувальні акти судових органів, правозастосувальні акти контрольно-наглядових органів тощо.

2. За галуззю права: цивільно-правові, кримінально-правові та ін. акти застосування права.

3. За формою зовнішнього виразу: письмові, усні, конклюдентні.

4. За характером індивідуальних приписів: уповноважуючі, зобов'язуючі, забороняючі.

5. За юридичними наслідками: правоконстатуючі, правовстановлюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі. Можливі також інші критерії поділу актів застосування права.

Стадії застосування правових норм:

1. встановлення юридично значущих фактів і пошук правильної норми, яку належить до них застосувати;

2. перевірка достовірності. правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової норми

3. з’ясування змісту правової норми

4. прийняття рішення у справі

5. оформлення рішення в акті застосування правової норми.