47. Суб’єкти та об’єкти правовідносин: поняття, види.

Суб’єкт правовідносин – це правоздатний і дієздатний учасник суспільних відносин. Правоздатність – це передбачена діючим з-ством і забезпечена державою можливість суб’єкта мати юридичні права і нести юридичні обов’язки.

Дієздатність – це передб. діючим з-ством і забезпечена державою здійснювати свої юр. права і обов’язки своїми особистими діями.

Правоздатність наступає від народження і до смерті. Дієздатність наступає з певного віку.

Види суб’єктів правовідносин:

1. фізичні особи: гром., іноземці, особи без гр., з подв. гром.

2. юридичні особи: держава, об’єднання громадян, п-ства, установи, о-ії.

3. соціальні спільності: народ. нація, органи самоврядування.

Об’єкти правовідносин – це певні особисті соціальні блага для здобуття чи використання яких встановлюються взаємні права та обов’язки. Види об’єктів:

1.Матеріальні ( фіз. стан людини, фіз. дії уповноваженого суб’єкту, фізичні дії зобов’язаного суб’єкта, речі, стан природних об’єктів)

2. Нематеріальні

• морально-психологічні особливості людини,( честь, гідність)

• соціальні властивості колективних суб’єктів( духовні об’єднання)

• духовні властивості ( авторське право)

48. Суб'єктивне право та юридичний обов'язок: поняття, види, їх взаємозв'язок. Суб'єктивні права та обов'язки за Конституцією України..

Суб’єктивне юридичне право особи – це закріплена в юридичних нормах можливість її певної поведінки, спрямованої на здійснення відповідних прав людини.

Володіючи суб’єктивним юр. правом, особа набуває таких можливостей свобод:

1. самій чинити певні активні дії( право на свої дії)

2. вимагати від інших суб’єктів вчинення певних дій( право на чужі дії)

3. звертатися до держави за захистом, примусовим забезпеченням свого юридичного права( право на забезпечувальні дії держави).

Сторони правовідносин завжди мають суб'єктивні права та несуть юридичні обов'язки, які взаємопов'язані між собою. Кожному суб'єктивному праву однієї особи відповідає юридичний обов'язок іншої, і навпаки.

Юридичний обов'язок — це передбачена для зобов'язаної особи та забезпечена можливістю державного примусу вид і міра необхідної поведінки, яку потрібно виконувати в інтересах уповноваженої особи, яка має відповідні суб'єктивні права.

Юридичний обов'язок налічує чотири основні компоненти:

1. необхідність здійснювати певні дії або утримуватись від них;

2. необхідність відреагувати на законні вимоги уповноваженого суб'єкта;

3. необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог;

4. необхідність не перешкоджати уповноваженому суб'єкту користуватись тим благом, щодо якого він має право.

49. Тлумачення правових норм: поняття, основні способи, значення.

Тлумачення правових норм — діяльність щодо з’ясування та ∕ або роз’яснення (інтерпретації) змісту норми з метою правильного її застосування і реалізації.

Поняття тлумачення права охоплює єдність двох процесів: 1) усвідомлення і 2) роз'яснення змісту правової норми.

Усвідомлення, або з'ясування — це внутрішній інтелектуальний процес суб'єкта зі встановлення змісту правової норми, що не виходить поза межі його свідомості, тобто тлумачення, з'ясування змісту норми для себе.

Роз'яснення — це інтерпретація змісту правової норми для інших осіб, тобто тлумачення, виражене назовні вербально або документально (письмово) —доступно для інших осіб.

Спосіб тлумачення — це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правових актів.