39. Природниче праворозуміння.

Головна ідея теорії природного права — існування права як встановленого державою, так і діючого поза нею, поділу права на природне і позитивне. Але якщо позитивне право відбиває особливості місцевих умов окремих країн, то природні права, що існують в усіх країнах, в усіх народів, є для всіх людей невід’ємними і спільними. Це - права громадянина чи всього народу, що йдуть від природи людини і що їх дала людині сама природа, або ж від усталеного порядку, що склався в суспільстві незалежно від будь-якого зовнішнього впливу.

У сучасних умовах вчення про природне право розвивається і можна виокремити декілька теорій. Зокрема, це вчення про «природне право зі змінним змістом», де природне право пов'язують з втіленням у ньому засад справедливості, внаслідок чого зі зміною уявлень про справедливість змінюється і зміст природного права. Крім того, право розглядається як моральна природна цінність, що ґрунтується на заснованих на розумі людських відносинах.

Великого поширення в сучасних умовах набуло вчення про право як засіб природного і справедливого розподілу суспільних благ на основі максимально можливої рівності. Метою цього розподілу є забезпечення автономії особистості. Розподілу підлягають свобода, рівні можливості і матеріальний стан особистості. Справедливість цього розподілу спирається на надання всім людям рівних прав і свобод, рівну фактичну наявність свободи і справедливого розподілу благ.

40. Причини виникнення первісних та сучасних держав.

1. поділ соціально-однорідного суспільства на соц. групи з різними інтересами

2. захист від нападу або завоювання іншими народами;

3. виконання загально - суспільних справ

4. реалізація або здійснення права нації або народу на самовизначення

Первісні людські спільності які формувались на кровно споріднених зв’язках були безперечно соціально-однорідними утвореннями. Тому органи управління таким суспільством які діяли в ньому виражали інтереси всіх його членів. Внаслідок повільного розвитку і ускладнення суспільного виробництва, всього суспільного життя, виникають соціально необхідні потреби, функції, на реалізації яких починають зосереджуватися лише окремі члени роду, племені. Формуються невеликі групи людей за котрими закріплюються вирішення загально соціальних справ. До них належать

а) управління, координація діяльності сородичів, соплемінників;

б) шаманство – ритуально-обрядові, релігійні функції

в) військове керівництво.

З виникненням приватної власності на засоби виробництва, яка поступово зосереджується насамперед у руках зазначеного прошарку суспільства, а далі з виникненням класів рабовласників і рабів соціальна сутність держави змінюється: остання стає організацією політичної влади рабовласників.

Згодом коли набирали сили такі нації, що жили компактно на своїй історичній території, то внаслідок конкретно історичних причин перебували у складі інонаціональних або багатонаціональних держав, відносно самостійним чинником утворення нових держав ставало здійснення такими націями їх права на політичне самовизначення. За певних обставин цей чинник може набувати вирішального значення і вести до формування національних держав. Згадані держави утворювалися в процесі ліквідації імперій, колоній, суверенізації деревоподібних формувань.