36. Предмет та метод загальної теорії права та держави. Місце цієї науки в системі правознавства, її практичне значення.

Т д і пр. – це система узагальнених знань про основні та загальні закономірності державно-правових явищ, їх сутність, призначення, виникнення, функціонування та розвитку суспільства.

Предмет т д і п. – це основні та загальні закономірності виникнення функціонування та розвитку державно-правових явищ (держави і права).

Метод – це спосіб теоретичного освоєння ( пізнання) державно-правової дійсності, який виражає необхідні позиції або підходи до даного явища.

Методологія юридичної науки – це система підходів і методів, способів і засобів наукового дослідження, а також вчення про їх використання при вивченні державно-правових явищ. До складу цієї методології входять: філософсько-світоглядні підходи, загальнонаукові методи, групові методи, спеціальні методи(Метод тлумачення – спосіб пізнання, що здійснюється шляхом пояснення правового явища.).

Теорія держави і права — узагальнююча загальнотеоретична наука відносно інших юридичних наук, яка інтегрує їх досягнення. Теорія держави і права — методологічна, базова наука відносно галузевих юридичних наук, її висновки, загальнотеоретичні положення є підґрунтям для вирішення спеціальних питань галузевих наук. Виробляючи свою галузеву теорію, ці юридичні науки керуються методологічними положеннями теорії держави і права.

37. Право приватне і право публічне: поняття, основні властивості; підстави і критерії розмежування.

Публічне право – це сукупність юридичних норм, що регулюють відносини між суб’єктами які є юридично-керівними імперативним методом.

Ознаки публічного права:

1.Задовольняє публічні інтереси суб’єктів.

2.Як правило пул. право є одностороннім волевиявленням суб’єкта

3.Для публ. права є властиві ієрархічні відносини

4. Імперативний метод регулювання.

Ці відносини забезпечуються субординацій ними н-п актами. Галузі публ. права: конституційне, фінансове, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне, міжнародне публічне.

Приватне право – це система юр. норм. яка регулює віносини між юридично рівними суб’єктами (горизонтальні відносини) диспозитивним методом правового регулювання.

Ознаки приватного права:

1. задоволення особистих приватних інтересів.

2. містить волевиявлення декількох суб’єктів

3. відносини між суб”єктами базуються на принципі рівності сторін і є горизонтальними.

4. регулювання здійснюється диспозитивним методом.

5. Основною формою є договірна форма.

6. Галузі приватного права: цивільне, сімейне, міжнародно- приватне.

Критерії розподілу на пуб. і приватне:

1. метод правового регулювання ( імперативний, диспозитивний)

2. відносини між суб”єктами ( вертикальні, горизонтальні)

3. способи захисту інтересів суб”єктів ( захист здійснюється самою державою в пул.. в приватному – особою)

38. Принципи об’єктивного права: поняття, види. Загальнолюдські принципи права.

Принципи права – це керівні засади, які зумовлюються об”єктивним закономірностями існування і розвитку людини та суспільства та визначають зміст і спрямованість правового регулювання.

Види принципів права: загальнолюдські (цивілізаційні), типологічні, конкретно-історичні, галузеві, міжгалузеві.

Загальнолюдські принципи юридичного права – це юридичні засади, ідеали, які зумовлюються певним рівнем розвитку людської цивілізації, втілюють найкращі здобутки всесвітньої правової історії і широко визнані в міжнародних нормативних документах. До них належать такі засади:

• в об’єктивному праві мають закріплюватися і захищатися основні права людини, свобода людей та їх об’єднань;

• юридична рівність однойменних суб’єктів і перед державою і перед законом;

• взаємопов’язаність юридичних прав і обов’язків;

• правосуддя здійснюється спеціальними незалежними органами держави - судами і має бути найефективнішою гарантією прав людини.

• юридична відповідальність особи може мати місце тільки в разі вчинення нею винного протиправного діяння;

• презумпція невинності особи.