33. Правопорушеня: поняття склад види. Юр відповідальнсть: понятя ф-ії види

Правопорушення – це протиправне винне діяння деліктоздатного суб’єкта, яке є особистісно або суспільно шкідливим чи небезпечним.

Склад ( елементи) правопорушення:

1. суб’єкт правопорушення

2. об’єкт правопорушення

3. об”єктивна сторона

4. суб’єктивна сторона

Види ( форми ) вини:

1. прямий умисел

2. непрямий умисел

3. необережність

Необережність:

1. протиправна самонавіяність

2. протиправна недбалість

Види правопорушень

1. проступки

2. злочини

Види проступків:

1. конституційне правопорушення

2. адміністративне правопорушення

3. дисциплінарне правопорушення

Юридична в-сть – це закріплений у з-стві і забезпечуваний державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали.

Види заходів державного примусу:

1. попереджувальні, превентивні

2. право реалізаційні

3. припиняючи, присікаючи

4. відновлюючи

5. компенсаційні

Ф-ії юридичної відповідальності:

1. правоохоронна

2. виховна

Юридична в-сть застосовується на засадах: законності. обґрунтованості, доцільності, невідворотності, справедливості. Види юридичної відповідальності: конституційна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна, матеріальна, кримінальна.

34. Правосвідомість: поняття, склад. Співвідношення правової культури та правосвідомості.

Правосвідомість – це система понять, поглядів, уявлень і почуттів з приводу чинного або бажаного юридичного права, а також д-сті, пов”№язаної з цим правом.

Склад правосвідомості.

1. за змістом правових поглядів – інформаційний, або когнітивний, - знання права; оцінний(ставлення до з-ства – позитивне, негативне, байдуже); регулятивний – психологічна установка щодо поведінки, врегульованої правом( схильність, готовність виконувати або порушувати приписи юридичних норм);

2. за формою (способом) відображення правової дійсності – поняття про правові явища; правові погляди; правові уявлення; правові почуття;

3. за рівнем відображеня правової дійсності – правова психологія і правова ідеологія;

4. за територіальною поширеністю – загальна правосвідомість; локальна (місцева, регіональна) правосвідомість;

5. за суб’єктами правосвідомості – індивідуальна і колективна: а) загально соціальна, б) національна; в) класова; г) групова.

6. за характером д-сті носіїв правосвідомості – професійно-юридична; професійно-неюридична; непрофесійна.

Правова культура особи — це така її властивість, яка характеризується повагою до права, достатнім знанням змісту його норм і вмінням їхнього використання, а також активною правомірною поведінкою в усіх життєвих ситуаціях. А відтак правова свідомість є одним з складових елементів правової культури.

35. Правотворчість: поняття, види, стадії.

Правотворчість – це д-сть компетентних органів, уповноважених державою громадських об’єднань, трудових колективів або всього народу чи його територіальних спільностей із встановлення зміни чи скасування юридичних норм.

Соціальне призначення правотворчості – встановлювати стандарти, еталони, взірці поведінки учасників суспільної життєдіяльності, тобто моделювати суспільні відносини, які з позиції держави є бажані або необхідні.

Види правотворчості:

1. за суб’єктами – правотворчість держ. органів , громадських об’єднань, трудових колективів, правотворчість народу або територіальної спільності – референдум;

2. за способом формування юридичних норм – встановлення юридичних норм, санкціонування

Стадії законотворчого процесу в Україні:

1. волевиявлення народу і формування юридичного мотиву

2. нормативне формування державою цієї волі у вигляді визначеного масштабу поведінки ( прийняття н-п акту)

3. надання сформульованому правилу юридичних властивостей ( обнародування, опублікування).