30. Правове регулювання: поняття, ознаки, види.

Правове регулювання – це здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення, охорони та розвитку.

Правове регулювання обумовлене рядом факторів, зокрема: а) рівнем економічного розвитку суспільства; б) соціальною структурою суспільства; в) рівнем зрілості, стійкості суспільних відносин; г) рівнем правової культури громадян і посадових осіб; д) рівнем визначеності предмету, засобів і методів правового регулювання.

Види правового регулювання:

- загально дозволений ( дозв. все, що прямо не заборонено законом)

- спеціально дозволений (дозволено лише те, про що прямо зазначено в законі)

за територ. статусом правотворчого суб’єкта регулювання:

- централізоване - нецентралізоване

за обсягом сусп. відносин на які поширюється правове регулюв.

-загальне або нормативне -індивідуальне

31. Правовий статус особи: поняття, види. Тенденції розвитку правового статусу особи в сучасних демократичних державах.

Правовий статус особи – це комплекс її суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Правовий статус може бути загальним, спеціальним та індивідуальним.

Загальний правовий статус склад. з основних прав і обов’язків громадянина. Він х-ує загальні й рівні можливості, вихідні позиції всіх тих людей, які є громадянами даної держави.

Спеціальний правовий статус склад. з особливих, своєрідних прав і обов2язків певної групи суб’єктів. Він х-ує групові можливості людей.

Індивідуальний правовий статус склад. з прав та обов’язків окремої персоніфікованої особи, які вона має на даний час.

Особл. і тенденції розвитку правового статусу особи в державі соціально-демократичної орієнтації:

збільшення обсягу прав людини, що закріплюються в юридичних нормах;

рівність правового статусу всіх громадян, відсутність соціально необґрунтованих юридичних привілеїв та винятків;

збагачення соціального змісту юридичних прав особи;

посилення соц. та держ. захищеності, гарантованості правового статусу особи.

32. Правові відносини: поняття, ознаки, структура, види.

Правові відносини – це передбачені гіпотезами юридичних норм суспільні відносини, які виражаються у взаємних правах і обов’язках суб’єктів права.

Ознаки правовідносин:

1. передбаченість юридичною нормою.

2. Виникають на підставі юр-их фактів.

3. юр. змістом правовідносин взаємні права і обов’язки суб’єктів.

4. Суб’єкти правовідносин мають бути правоздатними і дієздатними.

Види правовідносин:

1. За галузевою ознакою: конституцій, цив, крим.

2. Залежно від визначеності к-сті суб”єкту:

а) загальні ( к-сть уповнов. або зобов”яз. суб’єктів не визначена) - авторське право

б) конкретні (к-сть визначена) - . дог. купівлі-продажу

1. за суб”єктним складом: - прості ( 2 суб’єкти); - складні ( 3 і більше)

2. в залежності від елементу норми ( диспозиції чи санкції) на основі яких встановлюються правові відносини: - а) регулятивні ( цив. правові, трудові)

б) охоронні ( Кримі., адміністративні)

3) за характером дій зобов’язаного суб’єкта а) активні; б) пасивні

4) залежно від розподілу прв і обов’язків між сторонами

а) односторонні (спадкуанння, позика) б) двосторонні (дог. купівлі-продажу, застава)

5) за місцем в механізмі правового регулювання:

а) матеріальні ( крим, цив) б) процесуальні ( крим-процес, цив-процес)

Структура:

1. об’єкт суб’єкт юридичний зміст ( суб’єктивне юр. право і юридичний обов’язок)