1. Попит на національну валюту за рахунком поточних операцій. Крива попиту та її екзогенні чинники.

Приплив капіталу в країну створює попит на її валюту для покупки цінних паперів цієї країни, а відтік капіталу є пропозиція національної валюти в обмін на іноземну для придбання закордонних фінансових активів. Отже, відрізок лінії NKE на рис.1, що розташований у квадранті I, є графік попиту, а відрізок цієї ж лінії, що розташований у квадранті II, — графік пропозиції національної валюти в ході міжнародного переливу капіталів.

Рис. 1 Графік сумарного попиту на карбованці за долари.

Здійснивши горизонтальне додавання кривої попиту на національну валюту для поточних операцій (D^D — на рис. 2) із кривої чистого припливу (відтоку) капіталу (NKE — на рис. 3), одержимо графік сумарного попиту (D _E^D) національної валюти на ринку девізів (рис. 1).

Рис. 2 Установлення девізного курсу карбованця до долара по поточних операціях міжнародної торгівлі.

Рис. 3 Графік функції чистого експорту капіталу.

Валютний курс, що забезпечує в поточному періоді рівність попиту та пропозиції національної валюти на ринку девізів, визначається перетинанням лінії сукупного попиту (D _E^D ) і лінії пропозиції по поточним операціям (S^D).

Припустимо, що при цих умовах якийсь імпортер верхнього одягу з Німеччини хоче закупити партію продукції фірми «Левіс». На банківському рахунку імпортера у Франкфурті лежать німецькі марки, але американський виробник бажає одержати долари, якими він зможе розплатитися з робітниками і зі своїми постачальниками в США. Банк імпортера продає на валютному ринку необхідну кількість німецьких марок і одержує необхідну кількість доларів. Потім він відправляє долари виробникові як сплату за продукцію.

Операції німецького імпортера створюють попит на долари на валютному ринку, де марки обмінюються на долари. Разом з операціями тисяч інших покупців американських товарів і послуг вони можуть бути представлені у вигляді кривої попиту на засоби по рахунках зовнішньоторговельних операцій (див. рис. 4).

Кількість доларів у щоденному обороті Кількість доларів у щоденному обороті

Рис. 4 Попит та пропозиція доларів по рахункам зовнішньоторговельних операцій.

На малюнку зображені криві попиту та пропозиції на долари на ринку іноземних валют, де долари обмінюються на німецькі марки. Аналізуються тільки зовнішньоторговельні операції: експорт, імпорт і трасфертні платежі. Крива попиту на долари відображає попит німців на товари, імпортовані із США. Крива пропозиції відображає попит, пред'явлений у США на товари з Німеччини. Нахил кривої пропозиції залежить від еластичності попиту на імпортовані в США товари. Якщо попит на імпорт буде еластичним, крива пропозиції доларів буде мати позитивний нахил, як показано на рис. 4, а. Якщо попит на імпорт буде нееластичним, то нахил кривої пропозиції буде негативним (рис. 4. б).

Для того, щоб зрозуміти, чому крива попиту на засоби по рахунках зовнішньоторговельних операцій має саме негативний нахил, як це показано на малюнку, необхідно проаналізувати, як німецький попит на американські товари і послуги змінюється в залежності від коливань валютних курсів за інших рівних умов. Припустимо, приміром, що фірма «Левіс» продає свою продукцію на внутрішньому ринку США за ціною 20 доларів. Якщо валютний курс дорівнює 3 маркам за 1 долар, то німецькі покупці заплатять відповідно 60 марок за одну пару джинсів. Допустимо, що щодня німці купують у середньому 1 000 пару джинсів «Левіс», створюючи тим самим щоденний попит на 20 000 доларів на валютному ринку. Якщо ж курс упаде до 2,5 марок за долар, а ціна пари джинсів залишиться колишньою, то німецькі споживачі зможуть купувати їх по більш низькій ціні — по 50 марок за пару (20 доларів за пару, 2,5 марки за 1 долар). При такій ціні німецькі споживачі зможуть купити більшу кількість пар (скажемо, 1250 пар в день). Створюваний у такий спосіб попит на долари зросте до 25 000 доларів у день.