Аграрні відносини.
Розвиток капіталізму в сільському господарстві має свою специфіку обумовлену тим, що основним елементом виробництва постає земля, а земля – це вільно не відтворювальний фактор виробництва. Кількість земель пригідних для сільгоспвиробництва обмежена, до того ж усі вони різної якості. Історично склалось, що всі земельні ділянки розподілені між певними власниками. В докапіталістичних формаціях за право обробляти чиюсь ділянку потрібно було віддавати не лише додатковий продукт а іноді і частку необхідного. Землі оброблялись знаряддями праці, які належали селянам, тому були не дуже розвиненими. При феодалізмі рентні відносини базувались на неекономічному примушенні до праці. Вони проявлялись між двома класами: власниками земель (феодалами) і селянами.
Рентні платежі були в товарній формі.
Відробна рента – панщина (3 дні на пана, рещу – на себе). Продуктивна рента – оброк (весь час на пана). Лише наприкінці феодалізму рента переросла в грошову форму. Можна сказати, що рента – це плата за право користування землею, це економічна форма реалізації земельної власності.
Особливості капіталістичної земельної ренти.
- Вона з’являється завжди в грошовій формі.
- Характеризує відносини між трьома класами: земельний власник, орендар, найманий робітник.
- Має економічний характер, що проявляється в договорі оренди.
- Джерелом виступає додатковий продукт, створений найманою робочою силою.
При капіталізмі в сільське господарство потрапляють досягнення НТП, але змінного капіталу все одно більше ніж постійного. Така більш низька органічна будова капіталу призводить до виробництва у сільському господарстві більш високої маси додаткової вартості. Титул власності на землю запобігає залучати сільське господарство до міжгалузевої конкуренції. Тому сільське господарство не бере участі в усередненні норми прибутку. Саме перебільшення додаткової вартості над середнім прибутком і обумовлює відносини між власниками і орендарями стосовно перерозподілу цього надлишку.
Слід розрізняти ренту і орендну плату.
Рента представляє собою плату лише за користування землею, але на ділянці можуть бути розташовані певні будівлі і споруди. За право користування ними орендар сплачує певний відсоток а також амортизаційні відрахування. Тому орендна плата це:
R – рента. А.в. – амортизаційні відрахування.
Причиною існування диференційної ренти є монополія на землю, як об’єкт господарювання. Це означає, що на термін дії юридично оформленого договору оренди орендар є монополістом, тобто має монопольне право господарювати на цій ділянці землі. Умовою є різна родючість окремих ділянок (гірші, середні, кращі). Особливістю ціноутворення в сільському господарстві є те, що ціни на сільгосппродукцію формуються на гірших ділянках. Інакше не будуть задіяні гірші ділянки в наслідок чого суспільство не задовольнить потреби сільгосппродукції.
Також деферента 1 може бути розрахована не за родючістю, а за місцем положення. Під місцеположенням ми розуміємо віддаленість ділянок від ринків збуту і від транспортних розв’язок.
Деферента 1 утворюється лише на середніх і кращих ділянках і привласнюється землевласником.
Існують два шляхи ведення сільського господарства: екстенсивний та інтенсивний.
Наслідком інтенсивного виступає диференційна земельна рента другого роду. Вона може з’явитись навіть на гірших ділянках і до закінчення дії договору привласнюється орендарем.
Умовою отримання деференту 2 виступають додаткові вкладання капіталу в конкретну земельну ділянку.
Джерелом диференційної земельної ренти є додаткова вартість, яка створюється найманими робітниками в сільському господарстві.
Причиною існування абсолютної земельної ренти є монополія приватної власності на землю. Умовою існування абсолютної земельної ренті є більш низька органічна будова капіталу в сільському господарстві. Тому вартість виготовленої сільгосппродукції вища за ціну виробництва. Різниця між ними і утворює абсолютну земельну ренту.
Джерелом абсолютної ренти є неоплачена праця найманих робітників в сільському господарстві.
Різновидом абсолютної земельної ренти є монопольна земельна рента. Причиною її існування є унікальність земельної ділянки за якістю землі і територіальним розташуванням. Такі кліматичні умови неможливо відтворити штучним шляхом. Продукція, яка вирощується на таких ділянках, є також унікальною і обмеженою за кількістю. Ціна на неї формується під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Це і є умовою появи монопольної ренти, а джерелом виступає монопольно висока ціна. Таким чином, можна сказати, що абсолютну земельну ренту отримують власники абсолютно всіх земельних ділянок. При чому власники кращих і середніх ділянок отримують і абсолютну ренту і диференційну ренту першого роду, а власники гірших ділянок – лише абсолютну ренту, та іноді диференційну ренту другого роду.
Земля є об’єктом купівлі-продажу. Тобто в умовах капіталізму і в умовах монополії приватної власності на землю стає товаром. Тоді вона повинна мати споживну вартість і вартість.
Споживна вартість проявляється в здатності приносити ренту. Вартості землі не може бути, так як вона не створюється людиною. Купівля і продаж землі відбувається заради того доходу, який здатна приносити земля. Тому ціна землі залежить від величини ренти і альтернативного доходу еквівалентного розміру ренти. Можна сказати, що ціна землі рівновелика такій сумі грошей, яка будучи віддана в позику, або покладена до банку буде приносити дохід рівновеликий ренті.
Співвідношення побуту та пропозиції. З розвитком капіталізму відбувається тенденція норми відсотку до зниження, а також збільшення ренти у зв’язку зі скороченням земель пригідних для господарювання.