4. Акціонерний капітал.

В наслідок промислової революції і масового розвитку виробництва, а саме будівництва залізниць, портів, магістралей наприкінці 19 століття виникла гостра проблема нестачі грошей, його не могла подолати банківська система.

По-перше, банк має змогу надати кредит, розмір якого не перевищує розмір власного капіталу.

По-друге, термін банківського кредиту є строго зазначеним.

По-третє, банківський кредит вимагав стабільної виплати відсотків. Таким чином з’явилась нова форма позичкового капіталу – акціонерний капітал. Акціонерний капітал – це пайовий капітал, який формується за рахунок випуску і продажі акцій всім бажаючим.

Акція – це цінний папір, який свідчить про те, що її власник володіє часткою акціонерного підприємства і яка надає право отримувати дивіденд, а іноді і право голосу.

На акції зазначена її вартість, яка називається номінальна вартість акції. Вона розраховується як відношення акціонерного капіталу до кількості всіх випущених в обіг акцій. Акції, які були придбані їх власниками ніколи не можуть бути повернені акціонерному товариству, яке їх випустило. Акції можуть бути перепродані іншим особам на ринку цінних паперів, який називається фондовий ринок. Продаються акції вже не за номіналом, а за курсом, який розраховується за формулою:

Акції бувають:

По-перше, за характером розпорядження:

• Іменні (на акціях визначається власник, а самі акції реєструються в спеціальній книзі реєстрів… в такому випадку фіксується лише кількість акцій проданих в одні руки)

По-друге, за розміром доходу.

• Прості (такі акції, як правило, дають право голосу і гарантують отримання дивіденду, але не завжди)

• Привілейовані (такі акції не дають права голосу, але гарантують отримання фіксованого, але високого доходу незалежно від наявності прибутку може виплачуватись з резервного фонду підприємства).

Для того, щоб бути власником контрольного пакету акцій раніше було потрібно володіти 50% і однією акцією. А зараз достатньо мати 30% акцій.

Якщо акціонерне товариство відкриває дочерні підприємства, це називається система участі і материнська компанія володіє контрольними пакетами дочерніх компаній. Якщо відкриті нові акціонерні товариства є самостійними, а найбільш велике акціонерне товариство викуповує їх контрольні пакети, то це називається холдинг.

Облігація – це цінний папір, який свідчить про те, що конкретне підприємство є боржником власника облігації. Облігація не дає права власності або право голосу. На ній вказані дата повернення і сума з відсотками.

Засновники акціонерного товариства отримують установчий прибуток. Установчий прибуток – це дохід у вигляді різниці між грошовим капіталом отриманим від продажу акцій і реально вкладеним підприємством капіталом. Також можна сказати, що установчий прибуток – це різниця між курсовою, та номінальною вартістю всіх випущених акцій. Створюється уява, що установчий прибуток – це привласнені кошти інших осіб. Але засновники акціонерного товариства є капіталістами в руках, яких функціонує позичковий капітал, тому вони повинні отримувати частку середнього прибутку у вигляді підприємницького доходу. Прибуток – це перетворена форма додаткової вартості. Тобто установчий прибуток – це привласнена наперед частка додаткової вартості, яка буде створена в процесі функціонування акціонерного товариства.

Капітал, який представлений цінними паперами називається підпільним капіталом. Він має власний рух в сфері обігу і матеріалізовано в титулах власності. Реальний капітал представлений промисловим капіталом і усіма його відокремленими формами здійснює рух в сфері виробництва і обігу. Фіктивний капітал – це тінь реального капіталу, його розмір завжди більший за розмір реального. Значне перебільшення фіктивного капіталу над реальним породжує фінансовий кризис.