1.7 Економетричне трактування ролі іноземного капіталу в ек розвитку з позицій країни-експортера

Західні вчені поділяють країни відповідно до функціонування на світовому ринку на:

• Розвинуті, в яких існує надлишок капіталу, а отже він експортується;

• Країни, що розвиваються, де є дефіцит капіталу, отже він імпортується.

Поділ країн на ті, що ввозять і ті, що вивозять капітал, відповідає при такому підході класифікації держав, що ґрунтується на співвідношенні обсягів експорту і імпорту. Вважається, що надлишок вільних капіталів поєднується з надлишком товарів і все це веде до перевищення експорту над імпортом. І навпаки, брак капіталів і пов'язаний із ним низький рівень розвитку національної промисловості тягне за собою необхідність перевищення ввозу товарів над їх вивозом. Чим вищий ступінь розвитку економіки, тим більшу частку національного доходу держава змушена капіталізувати за кордон.

Ця теорія залежності розвитку національних господарств від міжнародного руху капіталів підтверджується побудовою ілюстративних математичних моделей. Одним із варіантів таких моделей є модель К. Курихари. Він виділив два підходи до визначення співвідношення між обсягом ввезених або вивезених капіталів і національних доходів.

1. для індустріально розвинених країн:

I+X=S+M+B, де I - внутрішні інвестиції, X – експорт товарів і послуг, S – національні заощадження, M- імпорт товарів і послуг, B – іноземні фінансові засоби.

2. для економічно відсталих країн

I+X+L= S+M, де L - чисті експортовані фінансові засоби (довгострокові інвестиції)

1.8. Зовнішньоекономічний аспект марксистської теорії імперіалізму

Під «імперіалізмом» розуміють зовнішню політику, яка прагне до політичного та економічного контролю над відсталими територіями, щоб забезпечити для метрополії сферу застосування вільних заощаджень і надлишок промислових товарів в обмін на стратегічні сировинні ресурси.

Ця теорія передбачає, що закрита капіталістична економіка потерпає від недостатнього ефективного попиту, який можна виправити тільки відкриттям зовнішніх ринків. Тому імперіалізм, тобто експлуатація відсталих територій, є невід’ємною властивістю будь-якої розвиненої капіталістичної економіки.

Ця теорія багата на передбачення:

• закордонні капіталовкладення рухаються у напрямку бідних країн у відношенні, обернено пропорційному рівню ефективного попиту в себе вдома;

• закордонні капіталовкладення у бідних країнах сконцентровані у видобувних галузях;

• залежні країни є головними ринками збуту для товарів із великих імперіалістичних держав;

• найбагатші країни – це ті, кому пощастило бути імперіями, а найбідніші ті, які були колоніями;

• кінець імперіалізму означає кінець капіталізму і навпаки.

Розвиток марксистської теорії найбільше пов'язаний з ім’ям Леніна. Він стверджував, що у відсталих країнах прибутки невисокі, оскільки тут недостатньо капіталу, ціна на землю низька, а сировина дешева. Можливість експорту капіталу створюється за в міру входження більшої кількості відсталих країн у міжнародні капіталістичні відносини. Необхідність експорту капіталу є результатом того, що в небагатьох країнах капіталізм уже «перезрів» і капітал не може знайти «вигідних» місць свого вкладення.