- •1.1. Поняття, принципи, суб’єкти та основні види зед
- •1.2. Поняття фінансів зед
- •1.3. Система управління фінансами зед
- •1.4. Теорії зовнішньої торгівлі й управління фінансами зовнішньоекономічної діяльності.
- •1.5. Сучасні концепції зовнішньоекономічної діяльності.
- •1.6. Теорія міжнародного руху капіталу.
- •1.7 Економетричне трактування ролі іноземного капіталу в ек розвитку з позицій країни-експортера
- •1.8. Зовнішньоекономічний аспект марксистської теорії імперіалізму
- •2.1. Форми виходу підпр на зовн ринки
- •2.2. Експортно-імпортні посередницькі та орендні операції в системі зед
- •2.3.(1) Методи зед підприємств
- •2.4. Фінансові мотиви зед підприємств.
- •3.1.(1) Сутність, особливості та види зовнішньоекономічних контрактів
- •3.2. Основні джерела правового регулювання зовнішньоекономічних контрактів.
- •3.3. Ціни та цінова політика підприємства на світовому ринку. Поняття світової ціни.
- •3.4. Особливості ціноутворення при укладанні зовнек контрактів
- •3.5.(1) Цінові та вал умови контрактів, фін-кредитні умови
- •3.6. Особливості розрахунку у зед підприємства
- •3.7. Страхування ризиків у зед підпр
- •4.1.(1) Теорія фінансового аналізу зед
- •4.2.(1) Аналіз зовнішньоекономічного договору (контракту)
- •4.3.(1) Аналіз і оцінка фінансових результатів діяльності суб'єктів зед
- •4.4.(1) Аналіз фінансового стану, стійкості, ліквідності, платоспроможності підприємства
- •4.5. Аналіз та оцінка ефективності експортних операцій
- •4.6. Аналітичне обґрунтування рішень про утворення підприємства з іноземними інвестиціями
- •5.1. Загальні теоретичні основи ефективності зовнішньоекономічної діяльності
- •5.2. Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності на національному рівні
- •5.4. Показники бюджетної ефективності зовнішньої торгівлі
- •5.5. Принципи аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств
- •5.6. Основи методики аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств
- •5.7. Трансакційні витрати зовнішньоекономічної діяльності підприємств
- •5.8. Склад витрат при зовнішньоторговельних операціях підприємства
- •5.9. Методика і показники аналізу ефективності експортних операцій
- •5.10 Методика і показники аналізу ефективності експортних операцій
- •5.11. Методика і показники аналізу ефективності зовнішньоторговельної (експортно-імпортної) діяльності підприємства
- •5.12.Основні показники оцінки ефективності інвестиційних проектів у зед підприємств
- •6.1.(1) Митно-тарифні та нетарифні методи регулювання зед
- •6.2. Митні органи - суб'єкт державного митного регулювання зед
- •6.3.(1) Сутність та методи управління митними режимами.
- •6.4. Міжнародний режим митної території.
- •6.5.(1) Митне оформлення та декларування
- •6.6 Митний контроль зед в Україні
- •7.2. Валютна політика та її вплив на зед
- •7.3. Валютні операції у сфері зед
- •7.4.Відповідальність за порушення вал законодавства
- •8.1. Теоретичні засади оподаткування експортно-імпортних операцій.
- •8.2.(1) Механізм застосування мита та митних зборів при оподаткуванні експортно-імпортним операціям
- •8.3. Особливості застосування пдв та акцизного збору зед в Україні
- •8.4.(1) Оподаткування тов. В залежності від обраного митного режиму
- •8.5. Особливості оподаткування бартерних зовнішньоекономічних операцій.
- •8.6. Оподаткування зед в умовах членства України в сот
- •9.1. Економічний зміст поняття фін ризику. Осн критерії ризику
- •9.2 Причини виникнення фінансових ризиків:
- •9.3. Джерела фінансових ризиків. Класифікація ризиків. Прогнозовані та непрогнозовані ризики. Види ризиків за причинами виникнення
- •9.4(1) Основи ризик-менеджменту
- •9.5. Методи аналізу ризику:
- •1) Якісний аналіз.
- •9.8 (1). Метод експертних оцінок, аналітичний метод оцінок ризику і метод проведення аналогій
- •9.9.(1) Методи та інструменти управління валютними, відсотковими, ринковими, кредитними, податковими ризиками
6.2. Митні органи - суб'єкт державного митного регулювання зед
Згідно зі ст. 11 Кодексу безпосереднє здійснення митної справи покладається на Митну службу України. Митна служба України — це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи утворюється, реорганізовується та ліквідовується Президентом України за поданням прем’єр-міністра України.
Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:
1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;
2) захист економічних інтересів України;
3) забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;
4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв’язків, інших юридичних та фізичних осіб;
5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;
7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
8) здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;
10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;
12) ведення митної статистики;
13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.
До принципів митного регулювання відносять митні правила, які включають:
- оформлення декларації на товар, що перетинає митний кордон нашої країни;
- обов'язкове стягнення митних податків та митних зборів;
- надання митних пільг суб'єктам ЗЕД відповідно до національного законодавства.
6.3.(1) Сутність та методи управління митними режимами.
Митний режим відповідно до ч. 16 ст. 1 МК України — сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. Ці положення стосуються порядку оформлення товарів, стягнення мита й надання пільг, визначення меж прав фізичних та юридичних осіб щодо розпорядження товарами і транспортними засобами, які ввезені на територію України або йдуть через неї транзитом. Митний режим встановлюється з метою спрощення й гармонізації митних процедур стосовно товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон.
Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму (ст.185 МК України):
1) імпорт;
2) реімпорт;
3) експорт;
4) реекспорт;
5) транзит;
6) тимчасове ввезення (вивезення);
7) митний склад;
8) спеціальна митна зона;
9) магазин безмитної торгівлі;
10) переробка на митній території України;
11) переробка за межами митної території України;
12) знищення або руйнування;
13) відмова на користь держави.
1. ІМПОРТ — митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження терміну їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень (ст. 188 МК України).
2. РЕІМПОРТ — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк, ввозяться на митну територію України
для вільного обігу на цій території (ст. 190 М К України).
3. ЕКСПОРТ — митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України (ст.194 МК України).
4. РЕЕКСПОРТ — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше за встановлений законодавством строк із моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту (ст. 196 МК України).
5. ТРАНЗИТ — митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України (ст. 200 МК України).
6. ТИМЧАСОВЕ ВВЕЗЕННЯ (ВИВЕЗЕННЯ) — митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за її межі з
6.3.(2) обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування (ст. 204 МК України).
7. МИТНИЙ СКЛАД — митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків та зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України (ст.212 МК України).
8. МИТНІ ЛІЦЕНЗІЙНІ СКЛАДИ — господарська діяльність, пов'язана зі зберіганням товарів. Митний склад — митний режим, за якого ввезені із-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без стягування мита та інших податків і без застосування заходів нетарифного регулювання й інших обмежень в період зберігання, а товари, які вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем з моменту початку митного оформлення митними органами України до фактичного вивезення за межі митної території України.
9. При митному оформлені і митному контролі застосовуються СПЕЦІАЛЬНІ МИТНІ ЗОНИ (ст.218 МК України). Спеціальна митна зона — це частина території України, на якій запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Відповідно до цього режиму до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон з-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання.
Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони.
10. МАГАЗИН БЕЗМИТНОЇ ТОРГІВЛІ — митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються | під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів та без застосування заходів нетарифного регулювання (ст. 225 МК України).
11. ПЕРЕРОБКА НА МИТНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ — митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці чи обробці без застосування до них заходів нетарифною регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки чи обробки відповідно до митного режиму експорту (ст. 229 МК України).
12. ПЕРЕРОБКА ЗА МЕЖАМИ МИТНОЇ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ — митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки, обробки чи ремонту за межами митної території України та наступного повернення в Україну (ст.237 МК України).
13. ЗНИЩЕННЯ АБО РУЙНУВАННЯ — митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на
6.3.(3) імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються (ст. 243 МК України).
14. ВІДМОВА НА КОРИСТЬ ДЕРЖАВИ — митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки та збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання (ст. 246 МК України).
