54. Перспективи ресурсного самозабезпечення й розвитку експортного потенціалу України. Наявні сировинні, матеріально-технічні й трудові ресурси. Експортна спеціалізація господарства України.

Подальша інтеграція економіки України у світове господар­ство, її ефективність великою мірою залежать від наявних ре­сурсів країни, які є основним елементом економічного по­тенціалу. Перш ніж дати характеристику останнього, нагадаємо, що площа України становить 603,7 тис. км². Це приблизно дорів­нює території таких європейських країн, як Франція та Швей­царія разом узяті.

Чисельність населення країни на початок 2011 р. становили 46 млн. чоловік, що не набагато менше ніж у Великобританії та Франції.

Україна має великі запаси корисних копалин і надзвичайно вигідне територіальне поєднання сировинних родовищ. Країна володіє значними покладами вугілля, залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, титану, урану, мінеральних солей.

Функціонування народногосподарського комплексу України, значною мірою залежить від поставок з інших країн різних видів мінеральних, паливно-енергетичних та інших видів сировини, що змушує нас імпортувати велику кількість вуглеводів, котрі постійно дорож­чають на ринках збуту. За таких умов енергетична програма країни має бути зорієнтована передусім на підвищення ефектив­ності власного енергетичного комплексу, розвиток енергоз­берігаючих технологій, на структурну перебудову економіки. Іншого шляху немає. Тут можна послатися на досвід Японії: значно зменшивши і постійно витримуючи за останні 15 років річне нафто споживання на рівні близько 50 млн. т, країна збіль­шила при цьому промислове виробництво майже вдвічі.

Як показали відкриття геологів, вугільна промисловість Ук­раїни цілком може сприяти такій енергетичній переорієнтації. Ще донедавна вважали, що вугільні запаси Донбасу якщо не виснажені, то надзвичайно підірвані сторіччям їхньої експлуата­ції. Проте геологи довели, що це не так. Тільки в Добропільському ареалі Донецької області за останні роки вдалося відкрити до­сить продуктивні пласти потужністю від одного до двох метрів, що дасть можливість добути 4 млрд. т «чорного золота».

Донбас може забезпечити Україну не тільки вугіллям, а й га­зом, істотно послабивши залежність країни від зовнішніх джерел надходження. Так, за підрахунками вчених, українська частина вугільного басейну зосереджує понад 1,3 трлн м³ метану, який нині є серйозним ворогом гірників та екології. Тим часом світо­ва практика, і насамперед вугільна промисловість США, свід­чить, що можна не тільки успішно боротися з метаном, а й вико­ристовувати його в промислових цілях. У США розроблені й успішно функціонують технології, що дають змогу добувати його з родовищ як до розкриття вугільних пластів, так і в процесі експлуатації. При цьому не тільки розв'язується проблема безпе­ки праці гірників, а й добувається надійний екологічно чистий енергоносій; тисяча кубів метану за теплотворною спроможністю дорівнює тонні найбільш калорійного вугілля.

Вугільний метан у багатьох зарубіжних країнах використо­вується на теплових електростанціях, металургійних і хімічних заводах як пальне для автотранспорту й побутового палива. Сьо­годні з кожних десяти шахт України лише одна частково утилізує метан, а в Донбасі є підприємства, де на кожну тонну вугілля можна добувати понад 100 м³ метану.

За даними Інституту газу США, видобуток вугільного метану в світі до 2010 р. повинен зрости до 470-610 млрд. м³ на рік (15-20% загального видобутку природного газу), в тому числі в США — 60-80 млрд. м³. Очевидно, й Україні слід орієнтуватися на ці цифри. Таким чином, важливим завданням, що стоїть перед економі­кою України, яка переживає глибоку енергетичну кризу, є ство­рення й розвиток метанодобувної галузі, яка на промисловому рівні займалася б проектуванням вуглегазових промислів, ство­ренням техніки й технології видобутку і транспортування вугіль­ного метану.

З енергетичною програмою України безпосередньо пов'язана й структурна перебудова економіки. Економіка України має де­формовану структуру народного господарства, яка залишилася їй від колишнього Союзу. її докорінна перебудова в напрямі зни­ження частки важкої індустрії, військово-промислового комплек­су й підвищення виробництва наукоємних продуктів і товарів на­родного споживання дасть можливість значною мірою ослабити залежність наших підприємств-гігантів від поставок палива й енергії з-за меж України. Адже тільки на потреби індустрії вико­ристовується 78% річного обсягу газу.

І, нарешті, треба підкреслити, що елементарні заходи щодо економії світла та пального, утеплення приміщень і житла мо­жуть забезпечити країні не менше, ніж 10% економії енергії.

Таким чином, проблеми енергетичного майбутнього України слід розв'язувати комплексно, виходячи з жорсткого режиму еко­номії, враховуючи власні теплові, ядерні, гідрологічні ресурси, відновлювальні джерела енергії, розвиваючи економічне співробітництво з близьким і дальнім зарубіжжям.

В Україні відчувається гостра нестача лісових ресурсів. У зв'язку з цим потреба в лісоматеріалах як деревообробних під­приємств, так і населення своїми ресурсами не задовольняється. Лісистість території країни становить лише 14,3%. Виснаження-лісосировинних запасів призвело до зменшення обсягів лісо­користування. За рахунок місцевих ресурсів потреба в деревині задовольняється лише на 38-40%, а решта сировини ввозиться з багатолісних районів Росії (до 60%).

Оскільки постачання деревини з Росії дуже ускладнилося й обсяг його обмежений, необхідно ввести суворий режим економії деревини у сфері споживання і на деревообробних підприємст­вах, де рівень її використання в два — два з половиною рази ниж­чий, ніж у розвинутих країнах. Дослідження науковців показу­ють, що лише за рахунок упровадження на підприємствах дере­вообробної галузі прогресивних технологій можна заощадити й додатково залучити в господарський обіг 10-12 млн. м³ деревини щорічно.

Дуже гостро стоїть проблема забезпечення країни картоном і папером. Свої потреби в цій продукції країна забезпечує за раху­нок своїх ресурсів тільки на 20-40%. Сировиною для целюлозно-паперового комбінату, який буде розміщено у північно-західно­му регіоні, може слугувати деревина від рубок, догляду та пере­розподілу лісоматеріалів у сфері споживання. Водночас треба збільшити обсяги плантаційного лісовирощування безпосеред­ньо при целюлозно-паперових комбінатах.

Продовольчі ресурси України достатні не тільки для повного задоволення потреб населення, а й для поставки за її межі.

Економіка України забезпечується продукцією власного вироб­ництва на 82%. Практично повністю за цей рахунок покриваються потреби у вугіллі, електроенергії, продуктах коксохімії, продукції м'ясо-молочної, комбікормової промисловості, у хлібобулочних і макаронних виробах. За межі України вивозиться понад 16%) суспільного продукту, в тому числі понад 40% чорних металів і ме­талевих виробів, окремих видів енергетичного, підйомно-транс­портного, нафтового, хімічного й ковальського пресового устатку­вання, автомобілів, тракторів, трансформаторів, екскаваторів, теп­ловозів, шин, автобусів, сільськогосподарської техніки й цукру.

Існують усі передумови для становлення України як процвіта­ючої незалежної держави. До них можна передусім віднести: