53. Інтеграційні зв’язки України. Наслідки економічної інтеграції для національної економіки.

Одним із найважливіших чинників розвитку людської цивілізації, безумовно, виявилася інтеграція. Вже за одне це вона гідна детального вивчення. Термін “інтеграція” походить з латині, де integratio означає з'єднання окремих частин у загальне, ціле, єдине. Одним із видів інтеграції є економічна інтеграція. Вона – найвищий ступінь розвитку міжнародних економічних відношень.

Економічна інтеграція - це процес економічної взаємодії країн, який приводить до зближення господарських механізмів, що набуває форми міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.

Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві (або більше) країни об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору з метою:

- забезпечення кращих умов торгівлі;

- збільшення розмірів ринку, використання ефекту масштабу виробництва;

- розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури;

- поширення передових технологій;

- стимулювання конкуренції.

Інтеграція України у світову економіку передбачає пошук свого місця в системі міжнародного й насамперед загальноєвропейського поділу праці.

До сприятливих факторів входження України у світове господарство можна віднести:

- геополітичне розташування між Західною Європою і Азією;

- наявність кваліфікованої й дешевої робочої сили, здатної до висококваліфікованої й наукоємної праці;

- багаті природні ресурси, сприятливі природно-кліматичні умови;

- потенційно великий ринок товарів і послуг;

- значний науково-технічний потенціал національної економіки України.

До несприятливих факторів входження України у світове господарство (або факторів, що гальмують процеси інтеграції України у світову економіку) відносять:

- певну відірваність від головних напрямів сучасного науково-технічного і економічного розвитку (з розпадом СРСР);

- слабку й нераціональну участь України в міжнародному розподілі праці;

- високу ресурсомісткість виробництва в умовах нестачі паливно-енергетичних ресурсів, тобто велику енергозалежність від інших країн;

- нераціональну структуру експорту й імпорту;

- неадаптованість вітчизняного законодавства до європейського й світового;

- залежність від міжнародних фінансових організацій (значний зовнішній борг країни);

- внутрішню політичну нестабільність.

Негативну роль на інтеграційні зв’язки України відіграє так звана «багатовекторність» — непослідовна політика балансування між ЄС і Росією, яка перешкоджає недвозначному визначенню інтеграційних пріоритетів України.

З одного боку, перший крок до вступу в Європейський Союз (ЄС) Україна зробила у травні 2008 року, коли вступила до СОТ (Світової організації торгівлі до якої входить 153 країни), що є початком для інтеграції України до ЄС.

З іншого боку глибокі інтеграційні зв’язки України з Російською Федерацією, є її залежність від енергоресурсів та торгівельно-економічних зв’яків.

Наслідки інтеграції:

- розвиток експортного потенціалу та поліпшення структури експорту;

- раціоналізацію імпорту;

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

- залучення іноземних інвестицій для технологічної модернізації виробництва;

- забезпечення економічної безпеки України.