45. Державна служба зайнятості України та соціальний захист безробітних Державна служба зайнятості в Україні виконує такі функції:

• аналізує та прогнозує попит і пропозиції на робочу силу;

• інформує населення і державні органи управління про ситуацію на ринку праці;

• консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечити робочою силою, про вимоги до професії та з інших питань сприяння зайнятості населення;

• веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з приводу працевлаштування;

• надає допомогуу виборі прийнятної роботи;

• організовує необхідну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів;

• сприяє підприємствам в організації і визначенні змісту курсів навчання та перенавчання;

• надає послуги з працевлаштування і професійної орієнтації працівникам, які вивільняються, а також незайнятому населенню;

• реєструє безробітних і надає їм у межах своєї компетенції допомогу, в тому числі й грошову;

- бере участь у підготовці перспективних і поточних державних і регіональних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття

46. Загальний рівень цін та інфляція.

Ви вже знаєте, що ідеальною для грошового обігу є си­туація відповідності кількості грошей потребам суспільства в них: коли грошей не більше й не менше, ніж потрібно для нормальної торгівлі при рівні цін, що склався, та певній швидкості обігу гро­шової одиниці. Але в реальному житті так буває нечасто. Найбільш типовий випадок — паперових грошей набагато більше, ніж ре­альна потреба в них. Тоді зростає середній рівень цін, купівельна спроможність грошової одиниці падає, вона знецінюється. У такому випадку говорять про інфляцію. Інфляція, як і безробіття, є одним із проявів порушення макроекономічної рівноваги. У будь-якому суспільстві проблема інфляції турбує не лише політиків та еконо­містів. Із проблемами інфляції стикаються як розвинені країни, так і країни, що розвиваються. Українцям також відоме це явище. У чому полягає сутність інфляції, чи можна з нею боротися, як за­побігти — відповіді на ці питання ви отримаєте сьогодні на уроці.

Інфляція — це стійка тенденція зростання середнього рівня цін, що супроводжується зниженням купівельної спромож­ності національної грошової одиниці. Термін «інфляція» від ла­тин. означає «роздувати».

Чи можна вважати інфляцією будь-яке зростання ціни?

Ні, не можна, оскільки, якщо ціна на ті чи інші товари час від часу підвищується — це ще не інфляція. Адже таке підвищення ціни може бути викликане, наприклад, покращенням якості товару, і тому — зростанням його вартості. Інфляція має місце тоді, коли підвищується загальний рівень цін, що призводить до знецінення грошей. Інфляція не означає зростання всіх цін в економіці. Ціни на окремі товари можуть поводитися по-різному: підвищуватися, знижуватися або залишатися без змін. Інфляція виникає тоді, коли збільшується загальний індекс цін, тобто дефлятор ВВІІ.

Дефляція — процес, зворотний інфляції, що характеризується зниженням середнього рівня цін та зростанням купівельної спро­можності грошової одиниці.

Згідно з кількісною теорією грошей, кількість грошей в обігу має відповідати обсягу ВВП. Рівень цін визначається пропозицією грошей, а оскільки пропозицію грошей контролює Центральний банк, то він і відповідає за інфляцію. Як показує вітчизняний до- ; свід, суттєвий вплив на інфляцію має фінансування бюджетного дефіциту. Якщо значна частина державного бюджетного дефіциту фінансується за рахунок того, що просто друкується більше гро­шей, то це стає потужним джерелом інфляції. За допомогою «дру­карського верстата» збільшується грошова маса, а це призводить до знецінення грошей і підвищення загального рівня цін.

В економіці України інфляція виникла ще в період існування СРСР, у 50—60-х рр. XX ст., і була пов'язана з різким падінням ефективності суспільного виробництва. Однак вона мала прихова- і ний характер і виявлялася в товарному дефіциті та великій різниці в цінах: низьких на кінцеву продукцію й високих на всі види си­ровини. Відкритий вибух інфляції відбувся в січні 1992 р., коли були «відпущені» всі ціни. Від цього моменту інфляційний про­цес став швидко розвиватися. Головними негрошовими чинниками інфляції в Україні є: криза планової господарської системи, що виявляється в падінні виробництва, незбалансованості, диспропор­ційності економіки; неекономність виробництва через витратний характер виробництва й низький рівень продуктивності праці та якості продукції.