
- •1. Безпека життєдіяльності як наука і навчальна дисципліна.
- •2. Основні поняття та визначення в безпеці життєдіяльності
- •3. Компоненти системи “людина – життєве середовище”.
- •6. Небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори.
- •9. Управління ризиком
- •12. Біологічні та соціальні ознаки людини.
- •13. Потреби і діяльність людини.
- •14. Мета життя людини.
- •15. Середовище життєдіяльності людини.
- •16. Характеристика природного середовища.
- •17. Техносфера як одна із умов життєдіяльності людини.
- •19. Фізіологічні особливості організму людини.
- •20. Характеристика основних аналізаторів у безпеці життєдіяльності.
- •21. Психіка людини і безпека життєдіяльності.
- •22. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини.
- •23. Вплив властивостей людини на її вчинки і дії в процесі життєдіяльності.
- •24. Психофізіологічні ризики.
- •25. Соціально-психологічна безпека.
- •26. Інформаційно-психологічна безпека.
- •29. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
- •30.Вплив харчування на життєдіяльність людини.
- •31. Раціональне і радіозахисне харчування
- •33.Безпека харчування
- •34.Джерела небезпек у виробничій сфері та побуті
- •35. Негативні наслідки дії шуму і вібрації на організм людини.
- •36. Дія електромагнітного поля і електричного струму на організм людини.
- •37. Хімічні фактори небезпек
- •38. Біологічні фактори небезпек. Отруйні тварини і рослини.
- •39. Психофізіологічні фактори небезпек.
- •40. Фізична і розумова діяльність людини.
- •43. Характеристика природних небезпек.
- •Метеорологічні стихійні лиха
- •44.Причини та характер виникнення техногенних небезпек
- •45. Соціально-політичні небезпеки.
- •48. Економічні зовнішні та внутрішні джерела загроз безпеці об’єкта економіки.
- •50. Промислова власність та її захист.
- •51. Економічна війна і економічна розвідка
- •54. Причини та наслідки виникнення небезпек у сучасному урбанізованому середовищі.
- •55. Основні заходи та засоби захисту від небезпек, властивих міському середовищу.
- •56. Причини виникнення та характеристика надзвичайних ситуацій.
- •Природні причини
- •Антропогенні причини
- •57. Організація життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях.
- •58. Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
- •59. Надзвичайний стан.
- •61. Засоби індивідуального захисту людини.
- •62. Основні законодавчі та нормативні акти з питань безпеки життєдіяльності.
- •63. Правове регулювання безпеки життєдіяльності.
- •64. Організаційна структура управління безпекою життєдіяльності.
- •65. Законодавчі акти міжнародного права з питань безпеки життєдіяльності.
- •10 Грудня 1948 р. Генеральна Асамблея оон прийняла розроблену Комісією оон з прав людини Загальну декларацію прав людини. Саме цей день щорічно відзначається у всьому світі як День прав людини.
14. Мета життя людини.
Мета життя людини розвивається в різноманітних видах діяльності — в праці, вихованні, сімейному житті, захопленні наукою, літературою і мистецтвом, в активній суспільній діяльності тощо. При цьому праця — не самоціль, а реальна основа створення об'єктивних умов для того, щоб кожна людина могла проявити себе, розгорнути свої здібності, виявити таланти.
Коли ми говоримо про життя, то необхідно розглянути і протилежне йому поняття — смерть. З усвідомленням кінцевого людського особистого буття можна зрозуміти ціль життя, пізнати людину, зрозуміти те, що природа або Творець створили цю конкретну людину, усвідомити цінність і неповторність людського життя, тобто бережливого ставлення до неї.
За Арістотелем, справжня мета людського життя — блаженство, яке називається діяльністю. Діяльність душі пізнавальна. Але пізнання істини є найпривабливішою з усіх видів діяльності. Діяльність розуму відрізняється значністю та цілісністю і містить у собі насолоду, яка підсилює енергію. Саме до такої мети і повинна прагнути людина.
15. Середовище життєдіяльності людини.
Середовище – це і простір для проживання, і дуже важливе джерело ресурсів, воно має великий вплив на духовний світ людей, на їх здоров’я і працездатність.
Навколишнім середовищем називають частину земної природи, з якою людське суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті, і виробничої діяльності. Воно утворилося у результаті тривалої еволюції планети Земля під впливом людської діяльності, створення так званої “вторинної природи”, тобто міст, заводів, каналів, транспортних магістралей тощо.
Але людина живе у суспільстві, тобто в соціально-політичному середовищі.
Соціально-політичне середовище – це створений людством духовний світ, що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством протягом усієї історії духовно-культурні цінності, які впливають на людей, формують їхній світогляд, зокрема, обумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин із навколишнім середовищем.
Отже, середовище, яке оточує людину, складається із природного середовища, яке формувалося мільйони років у процесі еволюційного розвитку землі і життя на ній; техногенного – створеного людьми у процесі розвитку і господарсько-побутової діяльності (техносфери); соціально-політичного – створеного людством духовного світу.
природне середовище (земний грунт, повітря, водоймища, рослини, тварини, сонце, місяць, планети тощо) Життєве* соціальне, соціально-політичне середовище (форми середовище спільної діяльності людей, єдність способу життя) людини * техногенне середовище (житло, транспорт, знаряддя праці, промислові та енергетичні об'єкти, зброя, домашні і свійські тварини, сільськогосподарські рослини тощо)
16. Характеристика природного середовища.
Навколишнє природне середовище у більш широкому розумінні – космічний простір, а в більш вузькому – біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери (висотою 10–15 км), гідросферу (глибиною до 12 км) і верхню частину літосфери (глибиною до 2–5 км), які взаємопов’язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.
Атмосфера – це газова оболонка Землі, яка обертається разом із нею.
Дуже своєрідні і кліматичні умови в атмосфері. Атмосфера поділяється на шари, в яких з висотою змінюється температура.
До складу атмосфери входять: азот – 78,08 %, кисень – 20,95 % і аргон – 0,93 %. На долю вуглекислого газу, неону, гелію та всіх інших газів, які присутні в повітрі у мінімальній кількості, припадає трохи більше ніж 0,3 %.
За характером зміни різних параметрів атмосфери Землі поділяють на такі шари: тропосфера (9–18 км), стратосфера (50–55 км), мезосфера (80–90 км), термосфера (90–800–1 000 км) і екзосфера (вище 800–1 000 км).
Гідросфера – це водяна оболонка Землі. До надземної частини гідросфери, що вкриває 70 % поверхні Земної кулі, належать океани, моря, озера, ріки, а також льодовики, в яких вода пе-ребуває у твердому стані. Основна частина води (понад 80 %) перебуває у глибинних зонах Землі – в її мантії. Підземна частина гідросфери охоплює ґрунтові, підгрунтові, напірні й безнапірні води, тріщинні води і води карстових порожнин у легкорозчинних гірських породах (вапняках, гіпсах тощо).
Літосфера – тверда оболонка Землі. Наша планета Земля – є стиснута з полюсів куля – геоїд. Будова Землі неоднорідна. Вона складається із трьох оболонок – земної кори, мантії та ядра, де різко змінюються швидкості пружних сейсмічних хвиль, викликаних землетрусами або штучними вибухами.