
- •1. Безпека життєдіяльності як наука і навчальна дисципліна.
- •2. Основні поняття та визначення в безпеці життєдіяльності
- •3. Компоненти системи “людина – життєве середовище”.
- •6. Небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори.
- •9. Управління ризиком
- •12. Біологічні та соціальні ознаки людини.
- •13. Потреби і діяльність людини.
- •14. Мета життя людини.
- •15. Середовище життєдіяльності людини.
- •16. Характеристика природного середовища.
- •17. Техносфера як одна із умов життєдіяльності людини.
- •19. Фізіологічні особливості організму людини.
- •20. Характеристика основних аналізаторів у безпеці життєдіяльності.
- •21. Психіка людини і безпека життєдіяльності.
- •22. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини.
- •23. Вплив властивостей людини на її вчинки і дії в процесі життєдіяльності.
- •24. Психофізіологічні ризики.
- •25. Соціально-психологічна безпека.
- •26. Інформаційно-психологічна безпека.
- •29. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
- •30.Вплив харчування на життєдіяльність людини.
- •31. Раціональне і радіозахисне харчування
- •33.Безпека харчування
- •34.Джерела небезпек у виробничій сфері та побуті
- •35. Негативні наслідки дії шуму і вібрації на організм людини.
- •36. Дія електромагнітного поля і електричного струму на організм людини.
- •37. Хімічні фактори небезпек
- •38. Біологічні фактори небезпек. Отруйні тварини і рослини.
- •39. Психофізіологічні фактори небезпек.
- •40. Фізична і розумова діяльність людини.
- •43. Характеристика природних небезпек.
- •Метеорологічні стихійні лиха
- •44.Причини та характер виникнення техногенних небезпек
- •45. Соціально-політичні небезпеки.
- •48. Економічні зовнішні та внутрішні джерела загроз безпеці об’єкта економіки.
- •50. Промислова власність та її захист.
- •51. Економічна війна і економічна розвідка
- •54. Причини та наслідки виникнення небезпек у сучасному урбанізованому середовищі.
- •55. Основні заходи та засоби захисту від небезпек, властивих міському середовищу.
- •56. Причини виникнення та характеристика надзвичайних ситуацій.
- •Природні причини
- •Антропогенні причини
- •57. Організація життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях.
- •58. Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
- •59. Надзвичайний стан.
- •61. Засоби індивідуального захисту людини.
- •62. Основні законодавчі та нормативні акти з питань безпеки життєдіяльності.
- •63. Правове регулювання безпеки життєдіяльності.
- •64. Організаційна структура управління безпекою життєдіяльності.
- •65. Законодавчі акти міжнародного права з питань безпеки життєдіяльності.
- •10 Грудня 1948 р. Генеральна Асамблея оон прийняла розроблену Комісією оон з прав людини Загальну декларацію прав людини. Саме цей день щорічно відзначається у всьому світі як День прав людини.
12. Біологічні та соціальні ознаки людини.
Результатом еволюції життя на Землі є людина як частина природи, біологічний суб’єкт. За своєю тілесною будовою і фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу. Характерно, що, з погляду біології, принципової різниці між людиною і тваринним світом немає.
Але людина – вища сходинка розвитку живої природи на нашій планеті. Це поняття вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, притаманні всім людям якості й особливості, що знаходять свій вияв у терміні “Нomo sapiens” – “людина розумна”. Людина як біологічний вид має:
– характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки пристосовані до праці тощо);
– високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів;
– свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи.
Людська здатність самозаглиблення має діяльний суспільний характер. Про людський характер життєдіяльності можна говорити з того моменту, коли людиноподібна істота виготовила перше знаряддя праці. Саме з цього почалася розбудова людиною власного світу – соціального.
Зміст і характер людського життя визначається способом людської діяльності, головними чинниками якого є засоби виробництва та спілкування.
Якщо тварина живе в природі, то людина – у соціумі. Соціум – це особливий спосіб життя особливих істот – людей.
Отже, найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя. Тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування. Людське – суспільним, соціальним, як життєдіяльність.
13. Потреби і діяльність людини.
Діяльність — це всі форми людської активності, які відрізняють людей від тварин і є способом їх існування. Відмінні риси людської діяльності — усвідомленість, цілеспрямованість і перетворюючий характер. Саме в діяльності відбувається формування і розвиток людини, її самореалізація. Тому без аналізу й розуміння діяльності не можна по-справжньому зрозуміти і саму людину.
Потреби — рушійна сила людської діяльності. Якщо проаналізувати людські вчинки, то стане зрозумілим, що люди починають діяти лише тоді, коли відчувають у чомусь нестачу: в їжі, питві, одязі, безпеці, справедливості, спілкуванні тощо, і перестають діяти, коли ця потреба вже задоволена. Тому найзагальніша формула будь-яких людських дій може бути виражена так: Потреба — Діяльність — Задоволення потреби.Чим менше у людини можливостей задовольнити свою потребу і чим більше труднощів виникає при цьому, тим сильніше людина бажає її задоволення і тим сильніше відчуває залежність від предметів своїх потреб.
Потреби поділяються на групи:
n фізіологічні й сексуальні (у відтворенні людей, в їжі, диханні, русі, одязі, житлі, відпочинку);
n екзистенціальні (існування; це потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);
n соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);
n престижні (у повазі з боку інших, визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні та високому статусі у суспільстві);
n духовні (у самовираженні через творчість).
Перші дві групи потреб є первинними і вродженими, три інші – набутими.
Діяльність людини має предметний і духовний характер. Діяльність є предметною, тому що її результатом є матеріальні предмети. У цих предметах людина втілює свої розуміння світу, розум, властивості, інтереси, потреби, почуття.
Види діяльності забезпечують існування людини та її формування як особистості. До видів діяльності належать: праця, гра, навчання, спілкування. До типів діяльності належать такі, що будуються за ознаками суспільних відносин, потреб та предметів:
– перетворювальна: предметна (люди – природа, матеріальні цінності);
– соціальна (люди – люди, управління, освіта, лікування);
– духовно-пізнавальна: дослідження теоретичні, прикладні, практичні;
– ціннісно-орієнтаційна: пізнавання світу з позицій добра і зла (мораль, ідеологія);
– комунікативна;
– художньо-творча: пізнання світу в художніх образах;
– споживча: матеріальне, духовне, споживче.