32.Теократична теорія Іоанна Солсберійського

У 1159 р. з'явився політико-правовий трактат історика і юриста Іоанна Солсберійського (невід. —1180) «policraticus» (перекладається як «співавторство»), в якому стверджува­лось, що піддані згідно з волею Бога наділяють владою кня­зя, який в своїй діяльності підпорядкований божествен­ним законам і отримує від церкви меч (право застосування сили). Державу мислитель ототожнював з людським тілом, в якому голова — це князь; серце — сенат; судді — очі, вуха і язик держави; солдати — руки; землеробці — ноги. Душею держави є священик.Князя, який порушує церковні канони, волю духовенс­тва, обмежує свободу народу, робить з нього рабів, ігнорує закони, Іоанн Солсберійський називає тираном. Такого кня­зя народ має право позбавити влади, застосувавши силу.В ідеальному варіанті князь повинен здійснювати «помір­коване» правління, бути «слугою права і справедливості», «слугою загальної користі». Проте «свою справедливість» він не повинен ставити вище справедливості Бога, «правосуддя якого і праведне і вічне, і чий закон — справедливість».

Духовна і світська сфера суспільства за вченням Іоанна Солсберійського - це два різних політичних співтоварис­тва, але вони обидва перебувають під духовною владою. Остання також має політичний вимір, вирішуючи духовні справи може брати участь у світському житті.

33.Вчення про державу і право Данте Аліг’єрі

Данте Аліґ’єрі (1265–1321), італійський поет, юрист і державний діяч, автор творів «Нове життя», «Бенкет», «Про народне красномовство», «Ко-

медія», «Монархія» та ін. У трактаті «Монархія» він обґрунтовує три головні тези: 1) необхідність всесвітньої монархії для благополуччя миру; 2) належність римському народу місії утворення всесвітньої монархії; 3) авторитет монархії дається безпосередньо від Бога, а тому є незалежним від церкви.Ідеї Данте цікаві новими, космополітичними поглядами на облашту-

вання світу: «мені Всесвіт є батьківщиною, як рибам море». Єдиний вихід із кризи, яка охопила європейські держави, він вбачав у всесвітній

монархії, яка покладе край чварам і міжусобицям та встановить загальний мир і порядок. Прикладом цієї монархії вважав Римську імперію, за часів якої народ довів свою здатність збудувати універсальну імперію. Підкорюючи інші народи, римляни намагалися досягти високої мети справедливості — загального блага. Виникнення ж християнства саме

у Римській імперії — прояв божественного благовоління до неї.Однією з причин розбрату в Італії Данте вважав втручання Римського Папи в компетенцію світської влади. Церков порушила поділ влади, який був установлений Богом: «церков Риму, дві влади в собі змішавши,

упала в бруд». Він — за розмежування повноважень церкви й монарха. Завданням церкви можуть бути лише духовні справи, а методом їх

здійснення — лише переконання. Намагання затверджувати світську владу не відповідає самій природі церкви. Аргументами незалежності монархії у Данте є також історичний досвід — світська влада виникла набагато раніше християнства, а тому монарх одержує владу безпосередньо від Бога, а не від церкви.

Погляди Данте можна вважати ідеалістичними. Однозначно визнаючи шкоду від поєднання в одних руках світської та релігійної влади, він вважав можливим знайти вільного від корисливості монарха для керівництва Всесвітом, який буде правити виключно заради загального блага.