21.Суб’єкти координаційної діяльності. Повноваження прокурора як спеціального суб’єкта координації.

Суб’єкти координації діяльності:

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ, СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ, ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ, ДЕРЖАВНА ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ, ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Координаційні повноваження прокуратури реалізуються шляхом: - проведення спільних нарад,

- створення міжвідомчих робочих груп,

- проведення узгоджених заходів,

- аналітичної діяльності тощо.

Основною формою координації діяльності правоохоронних органів є проведення координаційної наради її керівників під головуванням відповідного прокурора.

На координаційні наради запрошуються керівники органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для заслуховування інформації щодо їхньої діяльності з питань попередження і протидії злочинності та корупції. Рішення координаційної наради є обов’язковими для виконання, визначеними у ньому правоохоронними органами. Вичерпний перелік членів наради.

Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю грунтується на нормах міжнародного права і чинного законодавства України, міждержавних і міжурядових договорах, двосторонніх відомчих угодах

22. Умови й фактори забезпечення якості управлінських актів.

Умови й фактори забезпечення якості управлінських рішень

- достатність інформації і її достовірність

- компетентність

- наявність повноважень для прийняття

- попереднє обговорення акту перед його прийняттям

- реалістичність, обґрунтованість.

Якість управлінського рішення - сукупність властивостей, якими володіє управлінське рішення, що відповідають тією чи іншою мірою потребам успішного вирішення проблеми. Загальні вимоги до ефективності управлінських рішень наступні:

1Відповідність цілям діяльності організації;

2 Обґрунтованість управлінського рішення.

3. Ефективність управлінського рішення - обов'язкове визначення співвідношення між запланованим та досягнутим економічним та соціальним ефектом з врахування витрат на розробку та реалізацію цього рішення.

4. Своєчасність- тобто всі управлінські рішення мають прийматися лише в тому випадку, коли в них виникає реальна потреба.

5. Узгодженість управлінських рішень - це необхідність кожне наступне рішення узгоджувати з попередніми, а також узгоджувати з нормативно-правовими документами відповідних органів управління

6. Правомірність управлінського рішення означає, що рішення повинне прийматися відповідною особою чи органом, які мають на це відповідні повноваження, законну підставу, право.

7. Конкретність управлінського рішення проявляється в чіткій вказівці: хто, що та коли повинен виконати

8. Простота управлінського рішення означає, що рішення повинне бути простим за формою та чітким змістом

23. Порядок і форми реалізації управлінських актів.

Послідовність організації виконання управлінського рішення показана на нижченаведеній схемі:

1 усвідомлення рішення прокурором, відповідальним за організацію його виконання

2 розробка плану реалізації рішення

3 доведення плану до виконавців

4 організаційне забезпечення усвідомлення і виконання завдань з реалізації рішення виконавцями

5 оперативне керівництво виконавцями

6 підведення підсумків

Реалізація достатньо простих наказів, доручень, розпоряджень та інших управлінських рішень не вимагає проведення будь-яких організаційних заходів. Рішення в такому випадку лише доводиться до відома виконавця, і їм воно реалізується.Однак управлінські рішення в прокуратурі приймаються на всіх рівнях, починаючи від прокурора району і закінчуючи Генеральною прокуратурою України. І чим вищий рівень прийняття управлінського рішення, тим воноскладніше. Прийняті на найвищому рівні рішення, нерідко вміщують в собі лише загальні цілі і завдання для нижчестоящих органів прокуратури. Для їх виконання необхідно провести досить складну і тривалу організаційну роботу. В цьому випадку організаторами виконання прийнятих рішень є всі підлеглі прокурори по відношенню до того хто приймав управлінське рішення, якщо в ньому спеціально не оговорені особи, на яких покладається організація виконання даного рішення. При прийнятті управлінського рішення на рівні начальників управлінь і відділів прокуратур АР Крим, областей, м. м. Києва та Севастополя, військових регіонів та ВМС України, прокурорів міст і районів ці керівники часто самі стають організаторами виконання власних управлінських рішень.Організовуючи виконання складних управлінських рішень, прокурори повинні діяти у відповідності до наведеної схеми. Визначена послідовність в організації виконання рішень, дозволяє досягти повної реалізації цілей, закладених керівником у прийнятому управлінському рішенні.