25) Платіжна вимога-доручення

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (ст.1, п.1.26) м.Київ, 5 квітня 2001 року N 2346-ІІІ ( Назва Закону в редакції Закону N 2056-IV від 06.10.2004 )

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:

• верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

• нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (Інструкція, п.1.4) 21.01.2004 N 22 ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005 )

26) Форми безготівкових розрахунків

Акредитив — умовне грошове зобов'язання, що приймається банком-емітентом за дорученням платника щодо акредитиву, здійснити платіж на користь бенефіціара (одержувача коштів) у визначеній сумі після надання документів. Акредитив погашається банком у зазначені в цьому документі строки, або банк доручає іншому банкові провести такий платіж.

Розрахунки за інкасо — вид банківської операції, що полягає в одержанні банком грошей за різними документами (векселями, чеками тощо) від імені своїх клієнтів та зарахуванні їх в установленому порядку на рахунок одержувача коштів. При інкасовій послузі банк постачальника сам надсилає розрахункові документи до банку платника спецпоштою або телефаксом. Інкасові послуги банку постачальника надаються клієнтові за комісійну винагороду. Інкасо може бути чистим та документарним.

Розрахунки за інкасо провадяться на підставі платіжних вимог, платіжних вимог-доручень та інших розрахункових документів.

Вексельна форма розрахунків являє собою розрахунки між постачальником і платником за товари чи послуги з відстроченням платежу (комерційний кредит) на підставі спеціального документа-векселя.

Вексель — цінний папір, що свідчить про безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють два види векселів: прості та переказні.

Рахункові чеки застосовуються у безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги). Чекові книжки (рахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері та є бланками суворої звітності. Строк дії чекової книжки — один рік.

Пластикова картка — персоніфікований платіжний інструмент, що надає особі, яка користується карткою, можливість безготівкової оплати товарів та/або послуг, а також отримання готівкових коштів у відділеннях банків і банкоматах.

27) Реквізити векселя

1. Вексельна мітка. Завдяки їй векселем визнається фінансовий документ, що містить у своєму тексті найменування "Вексель", написане тією ж мовою, якою складено вексель. Позначка "Простий вексель" або "Переказний вексель" обов'язково повторюється у тексті зобов'язання, чим підтверджується вексельний характер угоди і не допускається перетворення попередніх невексельних зобов'язань у вексель.

2. Безумовний наказ чи пропозиція сплатити вказану суму у переказному векселі і обіцянка зробити це у простому векселі. Суворо визначеної форми даного реквізиту не встановлено. Але вексельним правом передбачено, що він має органічно входити до складу вексельного тексту, бути простим, не викликати жодних сумнівів щодо дійсних намірів і не допускати подвійного тлумачення. Обіцянка (пропозиція) сплатити повинна бути безумовною, тобто не ставитися у залежність від якихось причин.

3. Вексельна сума. Це важливий реквізит, правила написання якого визначаються загальноприйнятими нормами виготовлення грошових документів. Виправлення вексельної суми, навіть обумовлені векселедавцем, не допускаються. В Україні вексельна сума вказується цифрами, котрі для зручності виносяться у заголовок документа, а далі у тексті — з великої літери прописом. Вексельна сума може бути виражена і в іноземній валюті. Тоді операції за цим векселем здійснюються на основі чинних правил розрахунків у місці платежу.

4. Найменування платника (трасата). У простому векселі платником є сам векселедавець, тому окремо вказувати найменування платника немає потреби. Вже сам зміст простого векселя у вигляді нічим не обумовленого зобов'язання векселедавця сплатити вказану суму векселетримачеві є свідченням цього.

5. Термін платежу. Цим терміном є дата виконання вексельного зобов'язання. Вона має вказуватися точно, оскільки визначає той відгонок часу, впродовж якого вексель здатний виконувати різноманітні дії та гарантувати захист вексельних прав. Підставами для встановлення терміну платежу стають розрахунки періоду реалізації отриманих під вексель товарів; час, потрібний для виробництва і реалізації продукції у випадках використання кредитованих векселем сум для поповнення оборотних коштів.

28)Виписка з банку

Документ видаваний банком підприємству, у якому відбиті всі операції по розрахунковому рахунку підприємства (одержання і видача наявних коштів , перерахування по безготівковому розрахунку і т.д. ).Виписка повинна містити дату або період, за який вона видана, суми записів по дебету і кредиті рахунка , залишок засобів на рахунку і номера всіх операції документів, що виправдують. Вона є підтвердженням усіх проведених банком операцій, наприклад, видачі готівки для виплати заробітної плати.

29)Методика складання звіту касира

1. Звіт касира повинен формуватися в ті дні, коли відбувалися будь-які рухи по касі: будь то видача грошей під звіт або виплата заробітної плати.

2. Звіт, зроблений касиром, повинен містити ту ж інформацію, що і вкладний аркуш касової книги. Зазвичай у програмах з обліку існують форми, які автоматично формуються при занесенні даних. Якщо ви використовуєте ручний облік, то бланк звіту касира є копією вкладного листка.

3. Звіт касира повинен містити таку інформацію, як порядковий номер документа, дату складання, суму та найменування операції.

4. До звіту касира прикладіть всі документи, що підтверджують рух грошей. Якщо це видача під звіт, прикріпіть видатковий касовий ордер (форма № КО-2). При надходженні готівки у касу організації, прикладіть прибутковий касовий ордер (форма № КО-1). Якщо це видача заробітної плати, крім видаткового касового ордера прикріпіть платіжну відомість (форма № Т-53).

5. Доцільно звіт касира вести в окремій папці. Доповнюйте його в хронологічному порядку, в кінці періоду (це може бути місяць, квартал, півріччя, рік і т.д.) прошийте всі аркуші, пронумеруйте. В кінці на останньому аркуші напишіть: «прошито, пронумеровано та скріплено (вкажіть скільки листів)». При підрахунку враховуйте і квитанції, і ордери, і відомості.

6. Пам'ятайте, що звіт касира є копією вкладного листка, але з більш розширеною інформацією. Відмінністю є те, що його повинен підписувати касир, а касову книгу - головний бухгалтер і керівник організації.

7. Банк, що обслуговує вас, може вимагати документи на перевірку ведення касової дисципліни, в цьому випадку вам необхідно крім касової книги надати і сам звіт.

30) Складання балансу для підприємства

Під фінзвітністю мається на увазі бухгалтерська звітність підприємства, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів за визначений період.

Звітним періодом для фінзвітності є календарний рік.

Суб’єкти малого підприємництва (такими, відповідно до Закону № 2063, вважаються юрлица - СПД, у яких, середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро, а так само, якщо в їхньому статутному фонді частка внесків, що належать засновникам - юрособам, що не є суб’єктами малого підприємництва, не перевищує 25 %.), складають фінзвітність (як річну, так і квартальну) за спрощеною формою, визначеною в П(С)БО № 25, до складу якої входять:

1) Баланс (форма № 1-м);

2) Звіт про фінансові результати (форма № 2-м).

Пунктом 5 Порядку № 419 встановлена наступна періодичність надання фінзвітності :

У випадку відправлення звітності поштою - датою надання звітності вважається дата, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку.

а) квартальної (проміжної) - не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом;

Крім зведеної і консолідованої фінансової звітності, що складається об’єднаннями підприємств.

б) річної - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Більшості СПД, що займаються ремонтом побутової техніки, досить надавати фінзвітність в органи статистики.