Основні (загальні) закони організації

(Закон – стійкий об’єктивний звязок явищ і подій який властивий великому числу організацій і має повторюваність у схожих умовах.До основних законів можна віднести:

1. Закон синергії:для будь-якої організації існує такий набір елем ентів при якому її потенціал завжди буде істотно більшим звичайної суми потенціалів, що входять в її структуру

2. Закон самозбереження:кожна організація прагне зберегти себе і для цього викор. Весь свій потенціал.Закон свідчить що будь-яка система прагне зберегти себе як цілісне утворення.Організація має економно викор.свої ресурси.

3. Закон розвитку:кожна організація прагне досягти найбільшого сумарного потенціалу при проходженні усіх етапів життєвого циклу.Його суть полягає в тому, що безперервна зміна сист. Обумовлює перехід від одного рівня до ін.., зявляється у формі проходження у своєму розв.усіх стадій життєвого циклу.

4. Закон інформованості-упорядкованості:чим більшу к-сть інформації має в розпорядженні організ.про вн.і зовн. Середовище, тим вища вірогідність успішного функціонування.

5. Закон єдності,аналізу, синтезу:кожна орг..прагне налаштуватися на найбільш економічний режим діяльності за рахунок постійної зміни структури або виконуваних функцій .

6. Закон пропорційності-композиції:кожна орг.. прагне придбати, створити або зберегти у своїй структурі усі необхідні ресурси, які знаходяться в заданій пропорції.Закон порційностіпхарактеризує необхідність співвідношення між частинами цілого.Закон композиції відображає необхідність узгодження цілей організацій.)

Сутність організаційного проектування

(Проектування організації, що забезпечує встановлення взаємодії між членами організації з урахуванням виконаних ними робіт, виявляється в статичному вигляді як структура організації та в динамічному вигляді як процеси, що протіка­ють в організації. Проектування — процес створення проекту, прототипу, прообразу передбачува­ного або можливого об’єкта, стану. Організаційне проекту­вання — це процес, який має дискретний характер і безліч аль­тернативних напрямів розвитку. Б. Мільнер дає таке визначення: «Організаційне проекту­вання як функція організації полягає в розробці таких органі­заційних елементів і відносин в створюваній (модельованій) системі, за реалізації яких організаційне ціле, що виникло, ха­рактеризувалося б високою надійністю, стійкістю та економіч­ністю»². Цілі організаційного проектування:

створення нової системи;

часткове удосконалення наявної організаційної сис­теми;

радикальне перетворення наявної організаційної сис­теми.

Проектування організаційної системи має включати не лише опис організації на початковому моменті її життєдіяльності, але й прогноз її подальшого розвитку. Процес проектування організації має базуватись на таких принципах: коректне формулювання цілей та підцілей органі зації, що проектується, з урахуванням їх актуальності, новиз­ни та можливостей практичної реалізації; обов’язкове визна­чення завдань, без вирішення яких цілі організації неможливо реалізувати; обґрунтований розподіл функцій, прав та відпо­відальності по вертикалі управління та ін.)

25

Типи і види організацій

()

Чинники внутрішнього середовища організації

(Організація є відкритою системою, що складається з певної кількості взаємозалежних частин, що тісно переплітаються із зовнішнім світом. Це і розкриває сутність внутрішніх змінних організації, кожна з яких відіграє важливу роль у забезпечен­ні ЇЇ ефективного функціонування. Внутрішні змінні в основ­ному є результатом діяльності менеджерів та знаходяться під їх впливом. Внутрішні змінні — це частини самої організації, ситуативні чинники всередині неї, її склад та взаємозв’язки. Одним із підходів до групування чинників внутрішнього середовища може бути визначення їх через певні загальні ха­рактеристики, параметри — це наявність загальних цілей, пе­ретворення ресурсів, залежність організації від зовнішнього середовища, розподіл праці, утворення підрозділів, необхід­ність та наявність органу, що управляє. Це пов’язано з тим, що організація власне і створюється з метою перетворення ресурсів у кінцевий результат Можна використовувати поділ чин­ників на об’єктивні і суб’єктивні, ґрунтуючись на тому, що ор­ганізація є соціотехнічною системою. До групи об’єктивних чинників внутрішнього середовища належать структура, цілі, завдання, технологія, фінансова система, інформаційна систе­ма, стратегія, бізнес-процеси, а також персонал. До групи суб’єктивних чинників, що визначаються характеристиками та відносинами людей в організації, — спільні цінності, стиль організації, навички персоналу, влада, культура організації. Крім цього, розглядаючи організацію як перетворювальну систему, можна розподілити всі чинники на три групи: входу (ресурси); виходу (результати); перетворення (виробництво).)

26

Етапи розвитку організації

Об’єктивні чинники внутрішнього середовища організації

27

Принципи організації

(Загальні принципи організації та їх характеристика Принцип зворотного зв’язку. Соціально-економічні систе­ми є в основному відкритими та нерівноважними системами. Порушення рівноваги можливе внаслідок найрізноманітніших причин або випадкових збурень. Ї хрегу­лювання можливе за принципом зворотного зв’язку.

Принцип розвитку. Існує прогресивний і регресивний розвиток (зміна). Про­гресивний і регресивний розвиток може охоплювати спочатку не всю систему в цілому, а тільки який-небудь її компонент, і лише з часом соціально-економічна система зазнає повною мірою якісних змін. Принцип змагальності, конкуренції.  Конкуренція виявляє найбільш результативні, ефективні шляхи соціально-економічного розвитку. Це виражається в порівнянні, відборі та впровадженні найбільш ефективних методів господарюван­ня та управління. Принцип додатковості. В організаційних системах поєд­нуються, з одного боку, об’єктивні, стійкі тенденції, запрогра­мовані, рівноважні, організовані, прогнозовані начала, а з ін­шого боку, випадкові, нестійкі, нерівноважні, стихійні, само­вільні, імовірнісні, непрогнозовані начала. Вони доповнюють один одного, їх діалектична взаємодія визначається як при­нцип додатковості, сутність якого — амбівалентний підхід до розкриття функціонування та розвитку організаційних сис­тем. Принцип відповідності цілей і ресурсів. Ключові цілі ор­ганізації мають своєчасно забезпечуватися ресурсами. Принцип відповідності розпорядництва та підпорядку­вання. У процесі виконання конкретної роботи кожен праців­ник повинен мати одного лінійного керівника та будь-яку кіль­кість функціональних

Принцип відповідності ефективності діяльності й еконо­мічності. Для кожної організації має бути знайдена відповід­ність між ефективністю і витратами. Пріоритет повинен нале­жати ефективності Принцип оптимального поєднання централізації та де­централізації виробництва й управління. Необхідно знайти найвигідніше поєднання обсягів адміністративних, техноло­гічних і патронажних функцій виробництва та управління.

Принцип прямого зв’язку. Цей принцип означає, що вироб­ничі та інформаційні процеси повинні протікати найкоротшим шляхом, щоб уникнути додаткових витрат і спотворень.

Принцип ритмічності. Виробничі та інформаційні проце­си повинні відбуватися із заданим ступенем рівномірності про­тягом заданих часових інтервалів.. Принцип синхронізації (системний принцип). Динаміка ринкових відносин вимагає достатньої гнучкості в організації бізнес-процесів. Цей принцип сприяє реалізації іншого при­нципу — пріоритету структур над функціями в організаціях, що діють. Замість того, щоб змінювати склад структури, її можна переорієнтовувати на нові підрозділи або процеси. Часткові та ситуативні принципи організації. Часткові принципи мають обмежене поширення в соціально-економіч­них системах, їх поділяють на такі групи: 1)принципи, що використовуються у різних підсистемах суспільства (економічній, соціальній, політичній);

2)принципи, що використовуються в процесі різних видів організаційної діяльності (принципи державної служби, при­нципи управління персоналом);

3)принципи управління фірмою, корпорацією.

Принципи станів організації

1)Принципи статистичного стану організації

2)Принципи динамічного стану організації.))

Суб’єктивні чинники внутрішнього середовища організації

28

Типи організаційної культури за М.Бурке

1. «Оранжерея» характерна для статичних організацій, які намагаються не реагувати на зміни зовн.середовища

2. «Окремі колоски»відносяться дрібні й середні організації, діяльність яких підпорядкована випадку і удачі,їх поведінка залежить від волі керівника

3. «Городу»організації мають пірамідальну структуру.Прагнуть зберегти свої позиції на ринку, викор.перевірені часом моделі поведінки з внесенням мінім.кількості змін.

4. «Організаційна к-ра французького саду»дещо змінений на американський зразок варіант культури «Город»з яскраво вираженою ієрархічною структурою

5. Тип «Великих планктацій» характерний для підприєм. З розвинутою девізійною структурою управи, що має декілька ієрархічних рівнів і поєднують в собі координацію з децентралізованим управлінням

6. «Ліани» відрізн. скороченням до мінімуму управлінського персоналу, використання сучасних технологій , високою мірою мотивації.

7. «Косяк риб» властива висока гнучкість . Такі підприємства постійно коригують свою структуру, міняють поведінку в залежності від ринкової коньюктури

8. «Кочівна орхідея» властива неформальним організаціям, які використавши властивості одного ринку переходять до іншого.