102. Азія у світових інтеграційних процесах

АСЕАН – найвпливовіше інтеграційне угрупування країн Азії. 1967 рік – створення: 5 країн – Сингапур, Малайзія, Тайланд, Філіппіни, Індонезія; 1984 р – Бруней; 1995 р. – В’єтнам; 1997 р - Лаос та М'янма. Існують плани приєднання Камбоджі. Економічна співпраця почала розвиватися з 1976 року (Декларація згоди і програма дій): 4 сфери взаємного економічного співробітництва: преференційний доступ товарів в рамках взаємної торгівлі паливом та продовольством; співпраця в сфері торгівлі (при спільному виході на зовнішні ринки та ринки 3-х країн); виробнича співпраця; економічні зв’язки, розробка спільної позиції по економічним проблемам, яка представляє загальний інтерес всіх членів. Також в рамках цієї організації в 1992 році на Сінгапурському саміті було прийнято рішення про створення зони вільної торгівлі АФТА, де планувалося реалізувати: відміну мит, відміну кількісних обмежень, гармонізацію національних стандартів, взаємне визнання стандартів якості, зняття обмежень на рух капіталу, проведення консультацій по здійсненню макроекон. політики з метою її координації. Недоліком являється лиш те, що країни-учасниці не несуть ніяких юридичних зобов’язань одна перед одною в рамках цих домовленостей.

Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) - заснована в 1989 р. Її членами (до 1997 р.) були 18 держав: Австралія, Бруней, Гонконг, Канада, Китай, Кирибати, Малайзія, Маршаллові Острови, Мексика, Нова Зеландія, Папуа - Нова Гвінея, Республіка Корея, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі. У 1997 р. до АТЕС приєдналася Росія, і організація стала включати 19 держав. Осн. мета АТЕС - шляхом об'єднання країн у даному угрупованні стимулювати взаємне співробітництво в різноманітних сферах: у першу чергу, на ринку товарів і капіталів, а також у сфері транспорту, енергетики й ін. Кінцева мета об'єднання - утворення зони вільної торгівлі в 2020 р.

Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК) – угруповання, що об’єднує всі країни субрегіону: Індію, Пакистан, Бангладеш, Непал, Шрі-Ланку, Бутан, Мальдиви.

103. Особливості інтеграції країн Африки

Співпраця та інтеграція в Африці істотно відрізняються від подібних процесів в інших регіонах. З 50-60-х рр. і по нинішній час існує ідея загально континент. підходу до інтеграції, при цьому протягом 60-80х років афр. теоретики розвивали ідею опору на власні сили, тобто інтеграція повинна була дозволити звільнитися від впливу промислово-розв. країн, вивести з нееквівал. обміну. Однак рез-ти були незначними, інтеграція була ускладненою. Доля міжрегіональної торгівлі за рік є досить малою, що визвано характерними рисами економік африканських країн: монокультурність та однотипність економічних структур.

1991 року була підписана угода про Африканське екон. товариство, яке було ратифіковано в 1994 році. Метою було ств. екон.союзу, як вищої мети інтеграції. Намічено, що перехідний період до форм. спільного ринку і єдиного валютного союзу складе 34 роки, тобто до 2025 року.

Регіон. співроб-во розвивається через субрегіон. угрупування:

ЕКОВАС – економічне товариство країн Зх.Африки, створене в 1975 р., складається з 16 членів, в т.ч. з Беніну, Буркіна Фасо, Гани і Малі. Цілі: ств. протягом 15 років африк. спільного ринку; провед. спільної екон. політики. В рамках цієї орган-ї було ств. Фонд співроб-ва, компенсації і розвитку. Вел. значення в рамках ЕКОВАС мали проекти в області електроенергетики, гірничодобувної пром-ті та дорожньому буд-ві. Був встановлений вільний режим переміщення громадян та їх майна, створ. спільний банк.

Митний і екон. союз Центр. Африки (ЮДЕАК) -  ств. в 1964 році 5-ма країнами: Габон, Камерун, Конго, Чад, Єкваторіальна Гвінея. Створ. для розробки спільний екон. програм, уніфікації податкових с-м, пільгових митних умов для членів (особливо тих, які не мають виходу до моря). Функц-є Банк розвитку, Фонд солідарності. На даний момент інтеграція розв-ся майже формально.

Економічне товариство країн Великих Африканських озер (СЕПГЛ) – об’єднання країн колишньої зони бельгійсько-французьких колоній. 1976 р. – висунуто пропозицію про створення економічного союзу (Бурунді, Заїр, Руанда). Була прийнята програма співпраці в області риболовства, боротьби з епідеміями.

Для Африки також характерно створення валютних союзів.