70. Етапи розвитку міжнародної міграції рс

1) Кінець 18 – до сер. 19 ст.

- промислові революції в розвинутих країнах;

- накопичення капіталу як наслідок пром.. рев., що призвело до перенаселення, що й визвало міграцію і цим було започатковано формування світового ринку праці.

2) середина 19 ст – до Першої світової війни

- розвиток монополістичного капіталу;

Нерівномірність капіталу в рамках світового господарства, що зумовлює попит на додаткову робочу силу, що стимулює еміграцію Європи, Китаю, Індії в Австралію, Нову Зеландію.

3) Період між війнами

- скорочення масштабів трудової міграції;

4) Сучасний період

- розвиток внутрішньоконтинентальної міграції;

- розвиток НДР;

- монополізації міжнародної РП і капіталу процесами інтернаціоналізації та інтеграції;

- розвиток інформаційних джерел, зв’язку, транспорту, комунікації.

71. Напрямки та світові центри міграції робочої сили

Можна виділити такі напрямки між нар. міграції робочої сили:

1) міграція з країн, що розвиваються, до промислово розв. країн;

2)міграція з країн з перехідною екон. в розвинуті країни світу;

3) міграція в межах промислово розвинутих країн;

4) міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;

5) міграція робочої сили з колишніх соціалістичних кра'їн у промислово розвинуті країни;

6) міграція наукових працівників, кваліфікованих спеціалістів із промислово розвинутих країн у країни, що розвиваються.

Серед найважливіших центрів притягання іноземних працівників, які визначають сучасні напрямки міжнародної трудової міграції, звичайно виокремлюють: Північно та Південно-Американський регіони, Західну Європу, Південно-Східну та Західну Азію.

Найбільшими центрами залучення мігрантів виступають США та Канада, Зх.Європа.

Збільшилась еміграція до країн ЄС. Чисельність іноземців, що мешкають у країнах ЄЄ, досягає 17-21 млн чол.

Важливим центром притягання робочої сили залишається Австралія і Нова Зеландія, в осн з Тихого океану.

ПАР – алмазо і золотодобування з країн Африки, Сх Європи.

Починаючи з 70-х рр.. 20 ст. виділ нові центри міжнар. міграц РС:

1)нафтодобувні країни Бл Сходу, району Перської затоки, де ще в 1975 р. загальна чисельність немісцевого населення в 6 країнах (Бахрейні, Кувейті, Омані, Катарі, Саудівській Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратах) становила 2 млн чол., а на початку XXI ст.- 4 млн чол., або майже 40% усього населення. Більша частина арабських емігрантів надходить з Палестини, Єгипту, Ірака, Сирії, Йорданії в медицину, нафтову галузб, інфраструктуру.

2) "Нові індустріальні країни" Азіатсько-Тихоокеанського регіону – Тайланд, Китай, Філіппіни, Індонезія.

3) Лат. Америка - Аргентина, Венесуела, Бразилія.

72. Сутність, причини та кількісні показники міжнародної трудової міграції.

Міжн. міграція роб. сили - переміщення працездатного населення з одних країн в інші на термін більше 1 року, пов'язана зі зміною місця проживання і роботи.

Екон. причини міграції роб. сили: 1) відмінність у рівнях екон. розвитку окремих держав; 2) наявність нац. відмінностей у рівнях оплати праці; 3) нерівномірність у темпах і обсягах нагромадження капіталу на різних ділянках світового господарства; 4) хронічне безробіття у країнах; 5) діяльність ТНК; 6) попит з боку розвинених країн на інтелектуальну роб. силу; 7) стрімкий розвиток НТР, сучасних засобів зв'язку і телекомунікації; 8) інформац. фактор.

Неекон. причини: релігійні, расові, політичні, нац.-ні, повернення в рідну країну, рекреаційні, військові, екологічні, одруження.

Теоретичні розробки проблем міжд.труд. міграції стала здійсн.-ся з кінця 60-х XX ст. в рамках моделі екон. зростання. З точки зору неокласичної наукової школи в країні, яка імпортує роб. силу, відбувається зростання добробуту нас і рівня екон. розвитку, а положення країн, що експортують роб. силу при цьому не змінюється. З т. з. неокейнсіанців, країна, що імпортує, загалом збільшує свій добробут, але в країнах, що експортують роб.силу., спостер. зниження рівня екон. розвитку.

Види міграції: 1. за просторовими параметрами: - Зовнішня - переміщення за межі національних кордонів; - Внутрішньо-континентальна - міграція з країни в іншу в рамках одного континенту; - Міжконтинентальна міграція - переміщення з країни одного континенту в країну іншого континенту. 2. за годинними параметрами: - Сезонна міграція - виїзд на тимчасову роботу; - Маятникова міграція - періодичне переміщення, частоповторююче. - Тимчасова трудова міграція - переміщення трудового населення на певний період часу до 3 років. - Постійна міграція. 3. з організації міграційних потоків: - Добровільна міграція; - Примушена міграція (виселення з країни); - Нелегальна міграція (самовільне переміщення з однієї країни в іншу без документального оформлення); - Організована міграція (переміщення мігрантів згідно нац.законодавства) 4. за професійною складу: Міграція працівників; Міграція фахівців; Міграція предметно-гуманітарних професій. 5. за якісним складом: Робоча сила низької кваліфікації; Міграція високої кваліфікації; Витік умів. 6. за спрямованістю руху: Еміграція; Імміграція; Рееміграція.

Показники міграції: Кількісні показники фіксуються за поточними операціями платіжного балансу. Класифікуються за трьома ознаками: - Трудовий дохід - виплати зайнятим-ця стаття включає всі виплати готівкою або натурою мігрантові нерезиденту за роботу виконану для резидента. - Переміщення мігрантів - це оцінений грошовий еквівалент вартості майна мігрантів, який вони перевозять в іншу країну. - Перекази робітників - перекази і пересилання грошей і товарів мігрантів на батьківщину.

Також виділяють такі показнки: к-ть емігрантів та іммігрантів, їх співвідношення, к-ть мігрантів за професіями, спеціальностями, віком, галузями і т.д.