
- •1.Історія створення Ради Європи.
- •2.Символіка Ради Європи.
- •3.Географічне розширення Ради Європи.
- •4.Міжнародно-правовий статус Ради Європи.
- •5.Основні пріоритети і напрями діяльності Ради Європи.
- •6.Умови набуття повноправного членства та умови отримання спеціального статусу держав в Раді Європи.
- •7.Порядок прийняття зобов’язань новими членами Ради Європи. -? –смотреть выше?
- •8.Умови та порядок втрати або припинення членства в Раді Європи.
- •9.Порядок головування держав-членів у Раді Європи.
- •11. ИНституционная система се
- •12. Комітет Міністрів Ради Європи: формування, структура, компетенція, порядок діяльності
- •13. Парламентская ассамблея (совещательный представительный орган се)
- •14. Секретаріат Ради Європи: формування, структура, компетенція, порядок діяльності.
- •15. Конгрес місцевої і регіональної влади Європи: формування, структура, компетенція, порядок діяльності
- •16. Європейська комісія проти расизму і нетерпимості
- •17. Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія)
- •18. Інститут Комісара Ради Європи з прав людини
- •19. Банк розвитку Ради Європи (бксе)
- •20. Імплементація норм ре в національне законодавство
- •21 Поняття «матеріальне право Ради Європи».
- •22 Право Ради Європи і європейське право.
- •23 Право Ради Європи і право Європейського Союзу.
- •24 Право Ради Європи і національне право.
- •25 Право Ради Європи в системі універсального і регіонального міжнародного права.
- •26Система матеріального права Ради Європи: поняття й основні компоненти.
- •27Джерела матеріального права Ради Європи: поняття, класифікація.
- •28Статут Ради Європи: структура і зміст.
- •29Класифікація договорів Ради Європи.
- •30 Участь міжнародних неурядових організацій у процесі розробки проектів договорів Ради Європи.
- •36. Стаття 15 - Відступ від зобов’язань під час надзвичайної ситуації
- •43.Європейська хартія регіональних мов або мов меншин 1992 р.
- •44.Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 р.
- •45.Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або владою 1980 р.
- •47.Європейська культурна конвенція 1954 Париж 19.12.1954
- •48. Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи 1985 (Гранада, 3 октября 1985 года)
- •49. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) 1992
- •50 Конвенция о признании квалификаций высшего образования в европейском регионе 1997
- •52 Европейская конвенция о выдаче правонарушителей 1957
- •58.Захист прав дітей в рамках Ради Європи.
- •59.Поняття інституційного права Ради Європи.
- •60.Акти Парламентської Асамблей Ради Європи: види, порядок прийняття і юридична чинність.
- •61.Акти Комітету Міністрів Ради Європи: види, порядок прийняття і юридична чинність.
- •62.Поняття прецедентного права в системі права Ради Європи.
- •63Характер діяльності та юрисдикція Європейського суду з прав людини.
- •64.Регламент єспл: структура, зміст, нововведення.
- •65.Порядок обрання суддів Європейського суду з прав людини: гарантії незалежності та умови припинення діяльності.
- •66.Порядок прийняття юрисдикційних актів єспл.
- •67.Порядок надання консультативних висновків єспл.
- •68.Поняття міждержавної петиції. Правила звернення до Європейського суду з прав людини з міждержавною петицією. Процедура розгляду міждержавних спорів.
- •69. Звернення до Європейського Суду з прав людини з індивідуальною петицією. Умови прийнятності. Очевидно необґрунтовані петиції. Зловживання правом на подання петиції.
- •70. Випадки виключення справи з реєстру єспл
- •71. Процедура розгляду справ по суті
- •72. Процедура дружнього врегулювання спору. Умови укладення мирової угоди
- •73. Склад і статус суддів Європейського Суду з прав людини
- •Глава I. Судьи
- •Глава II. Председательство в Суде
- •74 Виконання остаточних рішень Європейського суду з прав людини (моніторінг Комітету Міністрів).
- •75. Консультативні висновки Європейського Суду з прав людини
- •76 Принципи тлумачення Конвенції про захист прав людини й основних свобод Європейським Судом з прав людини
- •77. Поняття та система процесуального права Ради Європи
- •79. Характеристика принципів процесуального права Ради Європи
- •83 Правила процедури Комітету Міністрів Ради Європи.
- •84 Правила процедури Парламентської асамблеї Ради Європи.
- •85Правила процедури Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи.
- •86 Порядок роботи Генерального секретаря і Секретаріата Ради Європи
- •87 Порядок обрання Комісара Ради Європи з прав людини.
- •88Правила процедури Конференції міжнародних неурядових організацій Ради Європи.
- •89 Правила Процедури Адміністративного трибуналу Ради Європи.
- •92. Участь пасе в моніторинговому процесі ре
- •93.Історія інтеграції України до ре
- •94.Порівняльно-правовий аналіз ку і екпч
- •95. Зобовязання України перед ре: юридичне значення і стан виконання
- •96. Імплементація стандартів ре до законодавства України
- •97. 98.Правові проблеми виконання рішень еспч та можливі шляхи їх вирішння. Застосування практики еспч в правовій системі України
9.Порядок головування держав-членів у Раді Європи.
Головування у КМ здійснюється за принципом ротації в алфавітному порядку. Термін повноважень головуючого – 6 місяців. З травня по листопад 2011 р. Головуючим в КМРЄ був Міністр закордонних справ України – К.Грищенко.
Процедура припинення спеціального статусу в Раді Європи.
Пример Беларуси разве что?
Рамкова конвенція про захист національних меншин 1995 р.
міжнар.-прав, док-т, прийнятий державами — членами Ради Європи 1.ІІ 1995 у м. Страсбурзі (Франція). Набула чинності 1.ІІ 1998. Станом на 2003 учасницями Конвенції є 36 країн. Із 45 країн — членів РЄ 6 не ратифікували Конвенцію (Греція, Грузія, Ісландія, Латвія, Люксембург, Нідерланди), 3 — не підписали (Андорра, Туреччина, Франція). Це перша міжнар. багатостор. угода щодо принципів захисту національних меншин. Док-т складається з 5 розділів (32 статті). У Конвенції вказується, що захист нац. меншин, їх прав і свобод є невід'єм. частиною міжнар. захисту прав людини, важливим напрямом міжнар. співробітництва (ст. 1, розд. І). Особам, які належать до нац. меншин, гарантуються такі права: вільно вирішувати питання своєї належності до певної меншини; здійснювати надані права і свободи одноособово та разом з іншими; рівність перед законом і різний прав, захист; свобода мир. зборів, асоціацій, утворення реліг. установ і орг-цій, виявлення поглядів і думок, свобода совісті та релігії (у т. ч. права: одержувати і поширювати інформацію та ідеї мовою своєї нац. меншини без втручання д-ви і незалежно від кордонів; вимагати ліцензування, без дискримінації та на основі об'єктив, критеріїв, радіомовлення і телебачення або кінопідприємств; утворювати і використовувати засоби мас. інформації); вільне і безперешкодне використання мови своєї меншини; бути негайно поінформованими зрозумілою для них мовою про підстави їх арешту, причини та характер будь-якого обвинувачення проти них і право на захист себе цією мовою; використовувати своє прізвище та ім'я мовою меншини, право на їх офіц. визнання; публічно виставляти вивіски, написи та ін. інформацію приват. характеру мовою меншини; на освіту всіх рівнів, утворювати власні приватні освітні та навч. заклади і керувати ними; вивчати мову своєї меншини; на участь у культур., соціальному та екон. житті й в держ. справах; встановлювати і підтримувати вільні та мирні транскордонні контакти з особами, з якими їх об'єднують спільні етнічні, культурні, мовні або реліг. ознаки чи спільна культурна спадщина; брати участь у діяльності неуряд. організацій як на національному, так і на міжнар. рівнях. Для реалізації проголошених прав і свобод нац. меншин д-ви, що підписали Рамкову конвенцію, зобов'язані: вжити необхідних заходів для досягнення у всіх сферах екон., соціального, політ, і культур, життя повної та справжню! рівності між особами, які належать до нац. меншини, та особами, що становлять більшість населення; створити необхідні умови для того, щоб представники нац. меншин мали можливість зберігати та розвивати свою культуру, осн. елементи своєї самобутності; утримуватися від політики та практики асиміляції, дискримінації, ворожого ставлення чи насильства щодо осіб, які належать до нац. меншин; заохочувати атмосферу терпимості, міжкультур. діалогу, вживати заходів для поглиблення вза-єм. поваги, взаєморозуміння та ефектив. співробітництва між усіма особами, які мешкають у межах території цих держав. Україна підписала Р. к. про з. н. м. 15.IX 1995 і ратифікувала її 26.1 1998.