95. Зобовязання України перед ре: юридичне значення і стан виконання

З метою дотримання статті 3 Статуту Ради Європи (далі – РЄ) під час вступу до РЄ 9 листопада 1995 року Україна взяла на себе низку зобов’язань, внесених до Висновку Парламентської Асамблеї Ради Європи (далі – ПАРЄ) № 190 (1995). На той час цей документ був своєрідною «дорожньою картою» для молодої незалежної України, який закріпив у собі основні нормативні акти, рекомендовані з боку РЄ, для закріплення демократичних процесів в країні.

Висновок ПАРЄ №190 також містить в собі низку міжнародних договорів, укладених в рамках РЄ, необхідних для ратифікації Україною, зокрема: Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) та протоколи до неї №1, 2, 4, 6, 7, 11; Генеральну угоду про привілеї та імунітети Ради Європи, Європейські Конвенції про запобігання тортурам, нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню; про видачу правопорушників; про взаємодопомогу у кримінальних справах; про засуджених осіб; про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинних шляхом, Європейську хартію про місцеве самоврядування, Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, Європейську соціальну хартію.

Разом з тим, слід зазначити, що зобов’язання, які містяться у Висновку ПАРЄ № 190 (1995), лише доповнюють загальні обов’язки, що покладаються на Україну, як державу-члена РЄ, відповідно до її Статуту (стаття 3). Цими обов’язками є дотримання принципів плюралістичної демократії, верховенства права та прав людини.

20 січня 2006 року Указом Президента України №39/2006 було затверджено План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи (далі – План заходів). Документ, розроблений з метою забезпечення завершення виконання обов’язків та зобов’язань України перед Радою Європи, досягнення відповідності політичній складовій Копенгагенських критеріїв щодо набуття членства в Європейському Союзі та впровадження в життя положень Резолюції №1466 (2005) і Рекомендації №1722 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 року.

Цей документ увібрав у себе весь загал невиконаних обов’язків та зобов’язань України перед РЄ, усі «наші борги», які випливають з Висновку ПАРЄ 190 (1995), документів та міжнародних договорів, укладених в рамках цієї міжнародної організації, а також коментарів експертів Європейської Комісії за демократію через право (Венеціанська Комісія).

План заходів включає в себе близько сімдесяти заходів, обов’язкових для виконання органами виконавчої влади з метою забезпечення функціонування демократичних інститутів та верховенства права і захисту прав та свобод людини. Зазначені заходи, в основному, стосуються розробки та прийняття нових законів та підзаконних актів України або змін до вже існуючих з метою завершення реформування судової та пенітенціарних систем; здійснення заходів, спрямованих на подолання корупції та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; створення в Україні умов для виконання рішень Європейського Суду з прав людини; забезпечення реалізації прав людини у різних сферах; вжиття заходів щодо забезпечення участі України у договорах Ради Європи.

Протягом 2006-2009 років виконано більше половини завдань, окреслених Планом заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в РЄ, а саме: прийнята ціла низка Законів України, Указів Президента України, постанов, розпоряджень Кабінету Міністрів України та розроблено проекти законів України.

Україна повністю виконує зобов'язання в рамках Ради Європи,відповідно до"План дій Ради Європи для України на 2011-2014 роки". Результати реалізації плану дій із Радою Європи за перший рік дають підстави сказати про те, що Україна показала себе не тільки як відповідальний партнер. Україна може відігравати провідну роль у спільних європейських процесах і все більше наближається до повного виконання взятих на себе зобов'язань у рамках членства в РЄ.