Методи розрахунку штучного освітлення

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи: світлового потоку (коефіцієнту використання), точковий та питомої потужності.

Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Ф_л визначають за формулою:

^Ф" ⁼ 1^> <²-²³>

де £ — нормована освітленість, лк;

Б — площа освітлюваного приміщеня, м²; к₃ — коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп (к₃=1,3—1,8);

2 — коефіцієнт нерівномірності освітлення (2=1,1—1,15);

N — кількість світильників;

п — кількість ламп в світильнику; ц — коефіцієнт використання світлового потоку. Коефіцієнт ц визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення і знаходиться за формулою:

аЬ

(2.24)

де а і Ь — довжина і ширина приміщення, м;

И_р — висота світильника над робочою поверхнею, м.

Порахувавши світловий потік лампи Ф_л, за таблицею вибирають найближчу стандартну лампу і визначають електричну потужність всієї освітлювальної установки.

Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладене рівняння:

■ E-L^p., (2.25)

г

де /_а— сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд;

а — кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні;

г — відстань від світильника до заданої точки. Для практичного використання в формулу підставляють коефіцієнт

запасу к_з та значення r = h_p/cosa, тоді

_ I cos³ а

^{£ =} ^л~ ⁽²-²⁶⁾

Значення сили світла ї_а приводяться в світлотехнічних довідниках.

Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожної лампи Р_л, Вт для створення в приміщенні нормованої освітленості

^рл-% (²-²⁷>

де р — питома потужність, Вт/м² (приймається за довідниками для приміщень даної галузі);

S — площа приміщень, м²;

N— число ламп в освітлювальній установці.

2.6.7. Експлуатація освітлювальних установок

Надійність та ефективність природного і штучного освітлення залежить від своєчасності і ретельності їх обслуговування. Забруднення скла світлових отворів, ламп та світильників може знизити освітленість приміщень в 1,5—2 рази. Тому вікна необхідно мити не рідше двох разів у рік для приміщень з незначним виділенням пилу і не рідше чотирьох разів — при значному виділенні пилу. Періодичність чищення світильників — 4—12 разів на рік (залежно від характеру запиленості виробничих приміщень).

В світильниках з люмінесцентними лампами необхідно також слідкувати за справністю схем включення (не допускати миготіння ламп та шуму дроселів), забезпечувати безпеку та зручність експлуатації і обслуговування світильників, а також своєчасно замінювати перегорілі лампи і лампи, що слабо світяться. Замінені люмінесцентні лампи зберігаються на складах і, якщо можливо, вивозяться на спеціальні підприємства для вилучення наявної в них ртуті.

Періодично, не рідше одного разу на рік, необхідно перевіряти рівень освітленості в контрольних місцях виробничого приміщення. Основний прилад для вимірювання освітленості — люксметр.