14.3. Ефективність експорту та імпорту (методика ю.В.Макогона та в.А.Кравченка)

Для визначення економічної ефективності експортної діяльності на рівні підприємства рекомендують використовувати різні методики, ми використаємо методику запропоновану колективом Макогон Ю.В., Кравченко В.А., Фомичева Н.В, яка була вже застосована на ряді промислових підприємств Донецька. Її особливістю, на відміну від інших, є окреме врахування організаційних і транспортних витрат при здійсненні експортно-імпортних операцій.

У практиці економічного аналізу достатньо широке розповсюдження та застосування мають показники ефективності торгівлі окремими товарами або групами однорідних товарів. Зокрема показники валютної ефективності дають можливість отримати відносну або порівняльну оцінку ефективності торгівлі тим чи іншим товаром (групою товарів) шляхом співставлення валютної ефективності всіх експортних товарів. Потім будуються таблиці відностної ефективності, в яких товари розміщюються відповідно зниження їх валютної ефективності. Використання цієї таблиці дає змогу покращити структуру зовнішньої торгівлі.

Показник валютної ефективності експорту, який використовується для перспективного обгрунтування внесення того чи іншого товару в експортний план і показує яку кількість валюти ми можемо отримати на 1 грн затрат на експортну продукцію розраховується за формулою:

(14.27)

де В_е – валютна виручка від експорту товару;

С_е – повна собівартість підприємства на експорт, грн.;

Т_е - транспортно-експедиційні витрати, грн.;

О_е - організаційно-адміністративні витрати, грн.

Оскільки показники валютної ефективності експорту різних товарів, що використовуються у практиці зовнішньоторгового планування можна порівнювати лише між собою, то з метою співставимості зовнішньоторгові ціни приводять до одного базису поставки (найбільш раціонально до FOB при морських перевезеннях та DAF при сухопутних). Даний показник має ряд недоліків, зокрема неможна порівнювати експорт на різних ринках, окрім цього неможливо порівняти ефективність продажу на зовнішньому ринку з ефективністю продажу на внутрішньому ринку.

Показник абсолютної ефективності експорту може компенсувати ці недоліки. Він визначається за формулою:

(14.28)

де ВК_нбу – показник валютного курсу національного банку.

Серед затрат, пов’язаних з здійсненням зовнішньоторгових операцій, необхідно виділити такі можливі статті:

- вартість фрахту та страхування до порту;

- вартість навантаження товарів на транспортний засіб (якщо вона не включена у вартість товару або його перевезення);

- експортне мито та плата за ліцензії;

- вартість перевезення від порту до станції призначення;

- вартість розвантаження (якщо вона не входить до вартості перевезення);

- вартість фрахту і страхування перевезення від станції (порту) призначення до кінцевого пункту доставки;

- імпортне мито, акцизний збір, податок на додану вартість, прикордонні податки і збори;

- оплата митних процедур;

- оплата терміналу;

- оплата послуг митного брокера;

- плата за сертифікацію та висновки торгово-промислової палати;

- оплата за зберігання на митному ліцензійному складі тощо.

Оскільки валютний курс характеризує реальну цінність валюти, яка отримана на тому чи іншому зовнішньому ринку в національній валюті, то добуток його і валютної ціни дає загальну суму валового доходу в гривнях, яку можна отримати від реалізації конкретного товару на конкретному ринку. Таким чином в показнику абсолютної ефективності співставляються валові доходи від експорту товару та валові витрати необхідними для його виготовлення та реалізації на експорт. Відповідно, якщо коефіцієнт більший від одиниці це свідчить що експорт є ефективним, у зворотньому випадку реалізація на зовнішньому ринку призведе до збитків.

Величина абсолютного ефекту від експорту окремого товару може бути визначена за формулою:

(14.29)

де З_екс - повні затрати підприємства на експорт.

З_екс = С_е + Т_е + О_е, (14.30)

Оцінюючи економічну ефективність експорту, практичний інтерес має співставлення показника абсолютної ефективності експорту з показником ефективності продажі експортних товарів на внутрішньому ринку, який розраховується за формулою:

(14.31)

де К_вн – показник економічної ефективності продажі експортих товарів на внутрішньому ринку;

О_евн – об’єм експорту в внутрішніх середньорічних цінах, грн.;

С_е - виробнича собівартість експортних товарів, грн.

Порівняння значень показників абсолютної ефективності експорту та ефективності продажу експортних товарів на внутрішньому ринку дає можливість визначити, що ефективніше реалізувати товари на внутрішньому ринку чи експортувати. Експорт відповідного товару є для підприємства економічно вигідним якщо коефіцієнт абсолютної ефективності перевишую коефіціент ефективності продажу на внутрішньому ринку.

Таким чином показники валютної та абсолютної ефективності, ефективності продажу на внутрішньому ринку і абсолютного ефекту доцільно розраховувати при укладені кожної експортної угоди з метою вибору найбільш оптимальної, а також при аналізі зовнішньоторгової діяльності підприємства за попередній період й при плануванні зовнішньоекономічної діяльності на майбутнє.

Критерієм ефективності експорту є максимум абсолютного ефекту та валютної ефективності при умові, що показник абсолютної ефективності експорту більший від одиниці і перевищує значення показника ефективності реалізації екпортних товарів на внутрішньому ринку.

Необхідно відзначити, що є випадки при яких жорсткі критерії оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності необхідно дещо пом’якшити. Так експорт окремих товарів може збільшуватись і в умовах зниження показників валютної ефективності, яке виникає через збільшення затрат на виробництво або зниження зовнішньоторгових цін. Не завжди справедливим є обмеження про перевищення показника абсолютної ефективності експорту над показником ефективності реалізації експортних товарів на внутрішньому ринку. Якщо наприклад на внутрішньому ринку відсутній довгостроковий платспроможний попит, то більш доцільною є реалізація на зовнішньому ринку навіть із дещо нижчою ефективністю ніж зупинка виробництва. Крім цього навіть прицьому абсолютний ефект від експорту може перевищувати ефект реалізації на внутрішньому ринку.

Крім цього в окремих випадках доцільно реалізовувати продукцію на зовнішньому ринку навіть при показнику абсолютної ефективності меншому від одиниці. Наприклад коли підприємство лише виходить на ринок на якому існують сезонні коливання цін, а збитки від експорту можна покрити за рахунок реалізації інших видів продукції. Втративши зовнішній ринок підприємство змушене буде розподілити умовно-постійні витрати на обсяг продукції для внутрішнього ринку, що призведе до зростання її собівартості, а відповідно знизить ефективність торгівлі й на внутрішньому ринку.

Основним джерелом доходу в зовнішньоторгових операціях є зовнішня торгіля тобто експорт ат імпорт товарів та обладнання.

Експортний дохід підприємства від експорту товарів - це валютна виручка, яка надходить на валютний рахунок підприємства. У більшості випадків експортний дохід повинен бути представлений в гривневому еквіваленті. Перерахунок може здійснюватись за курсом Національного банку України на день отримання виручки або на день укладання контракту. Для того, щоби експорт був ефективним, необхідно, щоби експортний дохід перевищував експортні витрати. Але ця умова не є достатньою. Експортувати товар доцільно якщо прибуток від експорту перевищує прибуток від реалізації товару на внутрішньому ринку, при цьому прибуток від експорту це різниця між експортним доходом та експортними витратами, а внутрішній прибуток - різниця між внутрішнім доходом та собівартістю товару.

Крім цього важливою складовою яка впливає на ефективність експортних угод є подальше розпорядження валютою отриманою від реалізації товару на експорт: закупівля товарів по імпорту, інвестування за кордоном, вкладення в банк під процент, продаж і вкладення отриманих гривневих коштів під процент, використання їх в обігу тощо.

Перевищення експортного доходу над затратами відображає базовий коефіцієнт ефективності експорту:

(14.32)

де В_грн – виручка від експорту товару переведена в гривні;

С_е – повна собівартість підприємства на експорт, грн.;

Т_е - транспортно-експедиційні витрати, грн.;

О_е - організаційно-адміністративні витрати, грн.

Розрахунок лише базового коефіцієнта є недостатнім для визначення, що більш доцільно експортувати товар чи реалізувати його на внутрішньому ринку. Для цього необхідно розрахувати альтернативний коефіцієнт ефективності експорту, який визначається за формулою:

(14.33)

де В_вн – виручка від реалізації експортного товару на внутрішньому ринку.

Якщо значення цього коефіцієнта перевищує одиницю товар більш вигідно реалізувати на зовнішньому ринку.

Таким чином для визначення ефективності експорту необхідно розраховувати два коефіцієнта, при цьому необхідно пам’ятати, що розрахунки проводяться повністю у гривневому еквіваленті. Якщо обидва коефіцієнти перевищують одиницю експортувати вигідно та більш ефективно ніж реалізовувати даний товар на внутрішньому ринку.

У випадку якщо підприємство у подальшому збирається використати валюту отриману в результаті експорту, то з метою аналізу ефективності продажу валюти можуть бути розраховані такі коефіцієнти:

- коефіцієнт ефективності продажу валюти 1 - застосовується тоді, коли підприємство збирається продати валюту, а отримані гривневі засоби покласти в банк під процент. Потім коли необхідно буде здійснити імпортну операцію, купується валюта.

(14.34)

де К_куп - курс купівлі валюти на день її продажу;

І_гр - відсоток річних за гривневими вкладами;

Т - період за який нараховуються відсотки (в роках);

К_пр1 - курс (прогнозований) продажу валюти на день її купівлі.

Якщо даний коефіцієнт більший від одиниці, продаж валюти є ефективним.

- коефіцієнт продажу валюти 2 - аналогічний попередньому, але підприємство розміщує валюту на строковий валютний рахунок.

(14.35)

де І_вал - відсоток річних за валютними вкладами.

Продаж валюти є ефективним, якщо даний коефіцієнт більший від одиниці.

- коефіцієнт ефективності продажу валюти 3 - цей коефіцієнт застосовується, коли підприємство може продати валюту, а отримані гривневі кошти використати для поповнення обігових засобів. Потім, коли необхідно буде здійснити імпортну операцію - купити валюту.

(14.36)

де Ф_о - коефіцієнт фондовіддачі гривневих засобів;

Т - кількість оборотів вкладених гривневих засобів.

Продаж валюти є ефективним, якщо даний коефіцієнт більший від одиниці.

- коефіцієнт ефективності продажу валюти 4 - цей коефіцієн відрізняється від попереднього лиш тим, цо підприємство розміщує валюту на строковий валютний рахунок.

(14.37)

Якщо даний коефіцієнт більший від одиниці продаж валюти є ефективним.

При розгляді ефективності імпорту важлтве значення має призначення імпортного товару. Спочатку розглянемо коефіцієнти ефективності імпорту товарів наордного споживання.

Для того, щоби імпорт товару був вигідним, необхідно щоби імпортний дохід перевищував імпотні затрати. Це відображає базовий коефіцієнт ефективності імпорту споживчів товарів:

(14.38)

де В_грн – виручка від продажу імпортного товару, грн.;

С_і – вартість імпортного товару, грн.;

Т_і - транспортно-експедиційні витрати, грн.;

О_і - організаційно-адміністративні витрати, грн.

Імпорт ефективний, якщо базовий коефіцієнт імпорту споживчих товарів більший від одиниці.

Як і у випадку з експортом товарів, для визначення ефективності імпорту необхідно також визначити альтернативний коефіцієнт імпорту споживчих товарів:

(14.39)

де С_в - вартість вітчизняного товару, аналогічного імпортному.

Критерієм ефективності імпорту є максимум абсолютного ефекту та валютної ефективності при умові, що базовий коефіцієнт ефективності імпорту більший від одиниці і перевищує значення альтернативного коефіцієнта ефективності імпорту споживчих товарів.

Тепер розглянемо ефективність імпорту товарів виробничого призначення. На відміну від споживчих товарів в розрахунках необхідно також враховувати вартість обслуговування та використання у виробництві таких товарів. Базовий коефіцієнт ефективності імпорту виробничих товарів розраховується за формулою:

(14.39)

де В_грн – виручка від використання імпортного товару, грн.;

З_і - вартість обслуговування та використання, грн.

Імпорт ефективний, якщо базовий коефіцієнт імпорту виробничих товарів більший від одиниці.

Як і у випадку з імпортом споживчих товарів, для визначення ефективності імпорту виробничих товарів необхідно також визначити альтернативний коефіцієнт імпорту:

(14.41)

Критерієм ефективності імпорту є максимум абсолютного ефекту та валютної ефективності при умові, що базовий коефіцієнт ефективності імпорту більший від одиниці і перевищує значення альтернативного коефіцієнта ефективності імпорту виробничих товарів.