10. Філософія Демокріта.

Гол досягненням філософії Демокріта вважається розвиток ним вчення Левкіпа про «атом» — неділиму частку речовини, що володіє дійсним буттям, не руйнується і не виникає. Атоми рухаються і утворюють найрізноманітніші з'єднання, які сприймаються людьми як різні речі, процеси, що виникають і зникають. Але це розмаїття, стверджує Демокріт, удаване: немає різних речей, процесів, є лише різні з'єднання одних і тих самих атомів. Вважав первоначалом атом (буття) і пустоту (небуття). Оригінально пояснює виникн життя; стверджує, що живе виникло із неживого за межами живого без ніякого творця і розумної мети; розглядаючи душу, вважає її як сук-сть атомів. На уяві про тілесність душі побудоване вчення про пізн. При цьому розрізняє 2 види пізнання : темне та істинне, а також з/д чуттів і через мислення.

Якісно новим для античної філософії є поняття "нескінченності", "незнищенності" Космосу, в якому існує багато різних світів. Ці світи не відрізн істотно від світу, в якому ми безпосередньо живемо. Розум дійсності в уяві Демокріта підпорядковане принципові необхідності. Ця необхідність абсолютна настільки, що не визнає навіть теологічної її інтерпретації: "Боги не потрібні Космосу". Виявл причин і наслідків, які простягаються у нескінченний ланцюг, і є, з погляду Демокріта, гол предметом пізнання. Там, де виникали пит про можливість, випадковість, Демокріт вбачає проблему пошуку невідомих причин. Так, його концепція ейдосів — чуттєвих образів, виявляє себе як спроба знайти причину розбіжностей між поняттям про атомарну будову Космосу і чуттєвими даними. Ейдоси виникають як проміжне утвор між об'єдн атомів (конкретною річчю) і відповідним органом чуття людини. Кожна річ виділяє у середовище щось подібне до предмета, яке проникає в око, тактильні органи, вухо тощо. Власне образ предмета виникає у просторі між предметом і органом чуття, потрапляючи до суб'єкта як відбиток.

11. Філософія Сократа.

У ценрі філософії Сократа - людина, насамперед як моральна істота. Тому його вважають засновником автономної філософ. етики. Основами свого філософ. Вчення вважав принцип необхідності пізнання самого себе та заг пізнання на основі принципу «я знаю що я нічого не знаю». Сократ розробив влсний метод пошуку істинного знання, який він назвав маєвтикою Її мета - всебічне обговор будь-якого предмету, визнач поняття й стимулювати співрозмовника на самостійний пошук її розв’язання. Сократ звернув увагу на те, що якщо немає поняття, то немає знання. Метод полягав у досягненні понятійного знання. Це досягнення відбувалось з/д індукції. Гол темами філософ роздумів були: добро й зло, любов, щастя, людські чесноти. Найголов. у методі: мис-тво лог. мислення, філос. бесіди, питань і відповідей. Був прихильником етичного реалізму, згідно з яким будь-яке знання є добро, а незнання – зло. Осн чесноти для Сократа — це стриманість, мужність, справедливість. Став прикладом єдності своїх етичних поглядів і практичного життя. Він неодноразово зазначав, що йому допомагав внутрішній голос «даймон», який керував його вчинками і допомагав знайти правильне раціональне рішення.