30. Особистість і суспільство.

Особистість наділена позитивною свободою, оскільки на неї поширюється принцип моральної відповідальності, згідно з яким людина не відповідає за ті вчинки, які вона не усвідомлює. Тобто, тільки знаючи, що таке добро і зло, людина здатна на добрі та погані вчинки.

Поняття особи та особистості не слід сплутувати з поняттям індивіду та індивідуальності. Особа — це член суспільства, особистість є рівновеликою суспільству. Унікальність людини не в тих деталях, якими вона відрізняється від інших, а в самому її існуванні. Існування і особистість окремої людини — явище унікальне і є найвищою цінністю для неї самої і для суспільства. Унікальність полягає в тому, щоб бути такою, як усі, але своїм, неповторним чином.

Існування окремої людини є первісним щодо людської сутності. Людина може міняти себе, свою сутність, проте їй не підвладне власне існування. Людина приречена бути, вона суща у світі незалежно від власної волі. Людина приречена на свободу і на відповідальність, приречена на свій страх і ризик зважувати і вирішувати правильність чи неправильність своїх вчинків. Людина обмежена в своєму існуванні, вона народжується незалежно від власної волі і не може вирішувати питання власного життя чи смерті. Їй підвладна тільки тривалість життя та термін смерті

31. Потреби й інтереси у структурі особистості.

Особистість має певну структуру,головними елементами якої є потреби та інтереси. Потреби-це основа діяльності людей,певний мотив до здійснення тих чи тих дій або вчинків.Відомо,що задоволення від реалізації матер або духовних потреб є важливим компонентом люд щастя. У кожному сусп.-ві є певний перелік і рівень потреб з об’єктивною можливістю їх реалізації в суспільній практиці.Що більше суспільство може створювати умови для їх реалізації,то більше воно може називатися цивілізованим. Потреби є рушійною силою як розвитку суспільства,так і самої людини.До того ж заради реалізації потреб здійснюється людська діяльність.

Потреби поділ на біолог та сусп. Біолог (природні) потреби орієнтують на збереження життя, харчував, розмнож тощо. До потреб,які формуються сусп.-вом, належать духовні (прагн збагатии і розвинути свій внутр світ, залучитися до цінностей культури), матер (сприяють можливості досягти високого рівня матер благ в житті), сусп (дозволяють реалізувати профес здібності та дістати адекватну оцінку з боку сусп.-ва).

У процесі розвитку сусп.-ва відбуваються як якісні,так і кількісні зміни зміни у системі потреб.Наприклад, виникають нові потреби в інформації,освіті тощо. Задоволення конкретних потреб породжує нові потреби,що є імпульсом для розвитку матеріального та духовного виробництва,в межах якого є можливість задовольнити нові потреби.

Інтереси є конкретним виявом потреб, зацікавленість особистості в певній дії або вчинку. Поняття „потреби” охоплює більш широке коло явищ,ніж категорія інтереси. Категорія інтереси притаманна тільки людині. Інтереси,як і потреби,є рушійною силою дія-сті, поведінки і вчинків людей. Інтереси розділ за суб’єктом – на особисті (індивідуальні), групові, класові, суспільні,державні та інтереси всього людства,а також за сферами суспільного життя,за значенням тощо.

Співіснування ієрархій різноманітних потреб та інтересів має форму конфліктів, розв’язуючи які сусп.-во розвив. Суперечність між інтересами та потребами сприяє прогресу лише тоді,коли вона не антагоніст, своєчасно й адекватно вирішується на рівні загальнолюд цінностей. Цінність відображає соц і культурне значення матер чи духовних явищ,предметів для задоволення потреб та інтересів людини. Цінності та ціннісні орієнтації суспільства формують систему норм поведінки.