60. Українська філософія хх ст.

Укр філософ думка, переживши короткий період зльоту, надалі розвив 2 потоками: в Укр (рад та зх) та в діаспорі за межами України.

Серед мислителів, думки яких істотно вплинули на стан філософ думки в Укр перш за все слід назвати В.Зеньковського, який читав у Київ університеті курси психології та логіки та зробив суттєвий внесок у вивч історії руської філософії, у розуміння співвіднош філософії та релігії; Г.Флоровського, відомого історика Церкви та реліг світогляду; відомого філософа київ походження Л.Шестова, надзвичайно цікавого творця власної реліг версії філософії екзистенціалізму; О.Гілярова – у певний час професора Київ університету, видатн історика античної філософії, історика зх філософії.

У рад Укр філософія перебувала під особл контролем партійних органів і перетворена ними у засіб обгрунтув комуніст догм. Опрацювання клас філософ проблематики стало неможливим. Філософію оголосили “класовою наукою”, теорет і методолог основою марксизму. Все, що не вписувалось у марксистську с-му ідеолог координат, переслідувалось і радикально винищувалось. Те ж саме стосувалось і усіх ін сфер духовного життя. Проте і за таких умов філософи, що залишились в Укр, продовжували розпочаті раніше дослідж. Перш за все філософи вивчали погляди Сковороди, сусп-політ позиції Кирило-Мефодіївського братства, методолог засади природознавства. Достатньо активно опрацьовувались проблеми логіки та соціології. Далеко не всі вчені поділяли погляди фундаторів комуніст доктрини. Значна частина університет. інтелігенції висловлювала незгоду з матеріаліст розумінням історії, марксистськ з-нами сусп розвитку, а саме це й було визначене офіц колами як предмет філософ досліджень.

У повоєнний період в галузі філософ досліджень в Укр сталися позит зрушення: в Київ університеті створили філософ факультет, відновив дія-сть Інститут філософії Академії наук Укр. Завдяки цьому в Укр виховано декілька поколінь фахівців, котрі давали (і дають зараз) грунтовну філософ освіту студентам усіх ВНЗ. Ситуація істотно поліпшилась під час Хрущовськ “відлиги” й акт дія-сті “шістдесятників”. Філософи чи не вперше отримали можливість висловитись із тих питань, котрі раніше підлягали партійній забороні. Наприк 90-х рр. багато філософів взяли акт участь в демократ рухові, виступили ініціаторами утвор обласних орг-цій націон-демократ партій. Після здобуття Україною незалежності переважна част профес філософів долучалася до теорет опрацюв процесів укр державотворення. Щоправда, за умов певного економ занепаду, викликаного необхідн глибинних перетворень у самих засадах економ життя укр сусп-ва даються взнаки і певні, негат для розвитку філософ думки тенденції; так, наука взагалі, а гуманіт науки особливо, фінансуються за так званим “залишковим принципом”. За умов, коли на перший план в сусп процесах виходять проблеми міжіндивід стосунків, коли люд чинник життя набуває небувалої ваги, роль філософії в житті сусп-ва недооцінюється, а це загрожує нам певною духовною деградацією. У питаннях до формув наук кадрів запанував чиновницький підхід, коли в ситуації економ скрути науковцям не полегш, а ускладнюють шлях до наук надбань, підвищ профес рівня, тощо. Укр філософія тільки виходить на шлях власних надбань; перед нею – істор перспектива, і хочеться вірити в те, що вона зможе її використати і поповнити вітч духовн культуру, здобутками, гідними історії світ ф-фії.