56. «Філософія серця» Юркевича.

Відомим філософом 2 пол 19 ст. був Юркевич, професор Київ Духовної академії. У 1860 р він опублікував статтю «З науки про людський дух», де виступив проти матеріалізму Л. Фейєрбаха та М. Чернишевського. Юркевича не задовольняла не тільки матеріаліст, а й ідеаліст філософія, він критикує діалектику Гегеля. У його філософ с-мі провідною фігурою є індивід особа, суть якої становить не розум, а серце. Оскільки в основі світу лежить божественна мета, яку здійснюють люди, то вона може бути пізнана не головою, а серцем. Між мозком і духовною дія-стю існує не причинний, а лише ідеальний, «доцільний» зв'язок, в основі якого лежить духовна суть. Важає неможливим, щоб свідомість походила з матерії. Таким чином, він активно виступає проти матеріалізму, стверджуючи, що ост неспроможний зрозуміти суть свідомості, руху і відтворити прав картину світу. За вічно змінними явищами природи, які сприйм нашими органами чуття, він як філософ намагався знайти незмінну ідею об'єкта; в цій ідеї мислення і буття тотожні. Істина відкрив не лише мисленням, а й "серцем", оскільки пошук істини пов'язаний з реліг і моральн прагненнями людини. У цьому процесі сходж до істини знання пов'яз з вірою, яка є могутнішим фактором, ніж просто емпір зміст мислення. Без любові, говорив Юркевич, не можна пізнати Бога; найвища сходинка в процесі сходж до абсол, до Бога, є вже містичн спогляд.

Отже, філософ погляди Юркевича можна охарактеризувати як теолог ідеалізм. Біблію він вважає єдиним шляхом до знання. Істину ми маємо в біблійному вченні про серце, де зосереджується духовне життя людини.

57. Філософія л. Українки.

Л Українка в своїх працях розвивала діалект погляд на сусп, прир процеси. Велике світоглядне знач має її поезія, її роздуми над долею укр. нар. Свій дискурс назвала «філософія переживання». Закликала укр. громадкість збудитись від інертності, вважала необх розвивати духовні сили народу, вивчати духовні скраби людства. Під їх впливом, та завдяки наполегливій самоосвіті сформув її світогляд, який загалом можна визначити як позитивістський. Майб поетеса цікавилась філософією, особл найновішими її течіями, а серед них – і позитивізмом. Під його впливом вона зміцнілась у довірі до науки, людського розуму, раціон осмисленні дійсності: перш за все – соц. Вона прагнула філософськи осмислити життя. Життя – явище поліфонічне, багатоголосе. Тим-то воно й цікаве. Невдячна справа спрощувати його, зводячи до плаского примітиву. Площина життєво–смислових орієнтацій людини становить осн тематику поезій та драмат творів Л.Українки. Поетеса застерігала від ідеолог нетолерантності, засуджувала песимістично–безнадійливі настрої, категорично не згоджувалась із життєвою позицією людей без міри покірливих і терплячих, вбачаючи в їхній поведінці неконструкт дію. Проблема людини – гол в її творчості. Вона окресл як потреба вибору одного з кількох можливих варіантів дій. В душі людини змагаються 2 почуття: усвідомл себе як вільної істоти і прийняття свого рабського існув. Українка відслідковує процес становл борця – людини, здатної на вольовий вчинок та утвердж сенсу. Вживаючи філософ термінологію, слід зауважити, що в центрі уваги Українки перебував процес формув особистості, позначений суперечл впливами по різному скерованих сил. Людина тоді живе справжнім життям, коли прислухається до голосу свого серця, залиш вірною собі.