
- •1. Становл і розвиток філософії Стародавньої Індії
- •2.Ортодокс філософ с-ми Старод Індії.
- •3. Неортодокс філософ с-ми Старод Індії.
- •4. Філософія конфуціанства.
- •5. Філософія даосизму.
- •6.Осн риси та етапи розв античної ф-фії.
- •7. Філософія Мілетської школи.
- •9. Елейська школа в античній філософії.
- •8. Стихійна діалектика Геракліта.
- •10. Філософія Демокріта.
- •11. Філософія Сократа.
- •12. Вчення про ідеї та теорія пізнання Платона.
- •13. Ідеальна держава Платона.
- •14. Аристотель як систематизатор античної філософії та логіки.
- •15. Епікуреїзм в античній філософії.
- •16. Стоїцизм в античній філософії.
- •17. Скептицизм в античній філософії.
- •18. Неоплатонізм в античній філософії.
- •19. Апатія , атараксія, евдемонія в античній філософії.
- •20. Основні риси та етапи розвитку середньовічної філолофії.
- •21. Апологетика: примат віри у пізн істини.
- •22. Патристика: віра для розуміння.
- •23. Схоластика: проблема універсалій.
- •24. Томізм і проблема гармонії віри з розумом.
- •25. Основні риси філософії Відродження.
- •26. Діалектика доби Відродження (Кузанський)
- •27. Натурфілософія доби Відродження.
- •28. Соціально-політичні погляди мислителів
- •29. Філософія Реформації.. (Лютер, Кальвін)
- •30. Передумови та осн риси ф-фії Нового часу.
- •31. Емпірична філософія Бекона.
- •32. Раціоналізм і дуалізм філос. Поглядів Декарта.
- •33. Натуралістичний пантеїзм Спінози.
- •34. Філософія Просвітництва.
- •35. Теорія пізнання Канта.
- •36. Етичні погляди Канта.
- •37. Метод і система філософії Гегеля.
- •38. Філос. Історії Гегеля.
- •39. Антропологічна філософія Фейєрбаха.
- •40. Філософія марксизму.
- •41. Позитивізм.
- •42. Прагматизм.
- •43. «Філософія життя» ( Шопенгауер. Ніцше)
- •44. Екзистенцій на філософія.
- •45. Фрейдизм
- •46. Неофрейдизм.
- •47. Герменевтика.
- •48. Неотомізм.
- •49. Філософська антропологія.
- •50. Постмодернізм.
- •51. Філос. Думка Київської Русі.
- •52. Філос. Києво-Могилянської академії.
- •53. Укр. Філос. Думка доби Відродження.
- •54. Філософія Сковороди.
- •55. Університетська філософія.
- •56. «Філософія серця» Юркевича.
- •57. Філософія л. Українки.
- •60. Українська філософія хх ст.
- •58. Філософія Франка.
- •59. Філософія Вернадського.
- •2. Філософія як вищий теоретичний рівень світогляду.
- •3. Картина світу. Філософ картина світу.
- •4. Проблема визнач предмету філософії.
- •5. Основні функції філософії.
- •6. Буття та його основні форми.
- •7. Матерія та її основні форми руху.
- •8. Простір і час.
- •9. Рух основні форми та властивості
- •10. Проблема матеріальної єдності світу.
- •11. Основні принципи діалектики
- •12. Категорії діалектики.
- •15. Альтернативи діалектики.
- •16. Основні принципи гносеології.
- •17. Субєкт і обєкт у процесі пізнання.
- •18. Критерії істини.
- •19. Істина як процес
- •20 Чуттєве пізнання та його форми
- •21. Раціональне пізнання та його форми
- •25. Інтуїція в процессі пізнання.
- •26. Практика в процесі пізнання.
- •27. Сутність людини та сенс її життя.
- •28. Людина, індивід, індивідуальність, особистість
- •29. Проблема людської свободи та відповідальності.
- •30. Особистість і суспільство.
- •31. Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •32. . Взаємодія природи ісуспільства.
- •33. Проблема свідомості у філософії
- •36. Суспільна свідомість, її структура
- •35. Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •37. Правова та моральна свідомість.
- •38. Політична свідомість.
- •38. Естетична свідомість.
- •40. Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •41. Роль народонаселення та природних умов у розвитку суспільства.
- •42. Поняття соціально-істор практики.
- •43. Соц прогнозув: види, типи, методи
- •44. Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •45. Проблема історичного прогресу
- •47. Цивілізац моделі розвитку суспільства
- •48. Поняття цінностей, їх роль у сусп.-ві.
- •48. Ціннісні орієнтації особистості.
- •49. Філософія культури
- •52. Поняття наука. Класифікація наук.
- •50. Форми наукового пізнання ( ідея, факт, проблема, гіпотеза)
- •54. Сцієнтизм та анти сцієнтизм.
- •55. Принцип плюралізму в історії філософії.
- •57. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •1. Предмет логіки, логічна культура мисл.
- •3. Основні закони логіки
- •2. Основні істор етапи розвитку логіки.
- •4. Логічна структура поняття.
- •5. Правила визначення понять.
- •6.Логічна операція поділу понять Правила поділу понять
- •1.Поділ понять повинен здійснюватися за однією основою.
- •9. Складні судження та їх види.
- •7. Логічна операції з обсягами понять.
- •8. Прості судження та їх види.
- •10. Умовиводи та їх види
- •11. Категоричний силогізм
- •14. Правила та можливі помилки аргументації.
- •12.Логічна характеристика доведення.
- •13. Логічна характеристика спростування.
- •15. Дискусія: загальна характеристика
- •1. Предмет релігієзнавстава.
- •4. Функції релігії.
- •3. Структура релігії.
- •5. Проблема класифікації релігій.
- •8. Етнонаціональні релігії: загальна характеристика.
- •6. Ранні релігійні вірування: анімізм, фетишизм, тотемізм, магія.
- •7. Язичництво стародавніх слов’ян.
- •12. Іслам.Особл віросповідання і культу.
- •9. Буддизм як світова релігія.
- •11. Біблія (Святе Письмо) як головне джерело християнського віровчення.
- •10. Християнство: основи віровч і культу.
- •Історія філософії
- •Система філософії
- •Релігієзнавство
52. Філос. Києво-Могилянської академії.
Визн роль у духовн відродженні укр народу відіграла Києво-Могилян академія, заснована в 1632 p. Тривалий час Академія була осередком профес дія-сті в галузі науки і філософії не тільки в Укр, вона задовольняла освітні потреби Росії, Білорусії. Філософія вивчалась 2—3 р, причому професори використовували в своїх лекціях ідеї найвидатніших мислителів як античності, Середньовіччя, так і Нового часу. Серед діячів Академії провідне місце в розвитку філософ думки посідали Й. Кононович-Горбацький, І. Галятовський, С. Яворський, Г. Бужинський, І. Гізель, Ф. Прокопович, Л. Барановський та ін.
Феофан Прокопович — це один з найбільш яскравих діячів Академії, професор і ректор, який перебував у тісних стосунках з Петром І. В основу свого реліг світогляду поклав деїстичні ідеї: визнаючи Бога як творця, вважав, що матер світ буде існув вічно, існув матерії поєднував з рухом, простором і часом. Важав,що пізн світу можливе на основі чуттєвого досвіду. Предметом пізн вважав те аг, що повтор, тотожне в речах, що відтвор в поняттях. Вважав, що людина є богоподібною в результаті божого творіння. Розум, чесноти, краса – елементи природи, тому людина не є красивою, розумною і доброчинною. Ці якості вона має виявити через акт позицію, працю, доброчинність. Гол питання для люд має бути користь, яку вона приносить ін. Найважл цінність життя – можл мати свободу волевиявл.
Інокентій Гізель – професор КМА. Сформулював власне вчення про Бога, в якому зробив висновки про рівноправність матер і ідеального у визнач природи. Вважав, що речі зовн світу, діючи на органи чуття, посилають їм чуттєві образи. Ост потрапляють на один з органів чуття, відбив на ньому і стають «закарбованими». Закарбов образ викликає відчуття, яке стає об’єктом дія-сті внутр. чуття. Використ цінності християн моральності, гуманізму. Найбільша цінність – непохитна віра в можл люд розуму пізнати істини Бога і подолати зло для досягн Божої благодаті. Вважав, що людина може стати творцем власного щастя.Джерело праведного життя- сумління. Критично ставився до церкви і духовенства; вважав, що вони не мають втручатись у світські справи. Гол. зло–невігластво. Виступав проти насильства, соц. гноблення, за зменш кріпосн гніту.
Георгій Щербацький визначає ф. як науку. Дослідний інтерес якої спрямований на пізн навкол світу і людини. Спирається на люд розум і керується єдиним методом, що уможливлює здобуття істини і спир на самосвідомість. Усуває традиц розрізн розуму і душі і відповідно поділ пізн на чуттєве і розумове.
53. Укр. Філос. Думка доби Відродження.
Цей етап виник як результат впливу зхєвроп. Реформації та утвердж характерних для неї реформац. ідеології й цінностей ренес. гуманізму. Ідеї ренес. Гуманізму розвив представниками протест. громад, братствами, Острозьк культурно-проствіт. центру, діячами укр. полем літ-ри Вишенським, Смотрицьким, Зизанієм.
І.Вишенський – один з найвідоміших полемістів, який захищав духовні цінності укр православ’я. У своїх творах обстоював ідею, згідно з якою основою духовн життя людини повинна бути мудрість Божа – Софія, що виявл в культових особлив православ’я (храмах, іконах). Різко протиставляв Бога і матер світ, вважаючи, що Бог є найвищою трансцендентною силою, яка існує вічно сама по собі, він є непізнаним за сутністю, творцем світу та людини, ідеалом справедливості, мудрості, чесності. Серед гол філос. проблем були пошуки сутності людини та ї місця в світі. На його погляд, сутність людини витікає з єдності антагоніст протилежн матер тіла і душі. Місце людини в житті залежить від того, як вона корист власним волевиявленням, що дає змогу зробити вибір між тілесн або духовн формою існув. Неправильн вибір призводить до смерті тіла і душі, правильн гарантує безсмертя і вічне блаженство. Духов вибір людини – Святе Письмо, а також самопізн і самозаглиблення у свою внутр. природу. Єдність цих двох процесів веде до містичного просвітл духовного розуму Божою істиною. Він вважав, що Бог дає людині свободу волевиявл, щоб вона самост визначилася, з ким хоче бути – з богом чи з дияволом. Найкоротший шлях до Бога – вибір, який почин з аскетичних цінностей.
Мелетій Смотрицький надав своїм працям сусп.-громад спрямув, а проблемі людини, її душі, критиці мор-соц вад – підпорядк знач. Самопізн надає не мор, а громад-патріот звуч.