46. Неофрейдизм.

Неофрейдизм виник в 30-х р 20 ст. Осн. увага дослідження соціально-філософ. проблем. Представлений багатьма течіями.

1. Індивід психологія Адлера: психічна хвороба є результатом неусвідомленого потягу до переваги, яке збільш почуттям неповної вартості (тілесний недолік), Адлер не погоджувався з Фрейдом щодо перебільш ролі сексуальності і несвідомого у поведінці людей, він акцентував увагу на ролі соц. чинників.

2. Сексуально-економ теорія Райха: вважав фрейдизм і марксизм взаємодоповнюючими, намагався на основі психоанал інтерпретувати взаємовідносини між ек. базисом та ідеологією.

Фромм - осн. представник неофрейдизму, вірний осн положенням психоаналізу, був переконаний, що критерієм соц. розвитку є самопочуття людини, психолог вдоволеність чи невдоволеність заг життєвою ситуацією. Згідно з концепцією Фромма, не соц. структура сусп-ва формує потреби людини, а навпаки. Виділив такі типи соц. хар-рів: експлуататорський, нагромаджувальний, ринковий, рецептивний.

Суч людина утратила гармонію безконфліктного існування в природі внаслідок її об’єкт соціалізації. Екзистенц дихотомія – суперечл почуття людськ існув, н-д, зіткнення несвідомого бажання жити й усвідомл неминучої смерті. Зазначав, що гол показниками суперечл людськ існув є біофілія (любов до життя) та некрофілія (ненависть до життя). У своїх працях аналізував поняття свобода; вважав, що це механізм самореалізації окремої людини в повсякд житті, але водночас вона може стати причиною її драматичн існув (почуття безсилля, невпевненості). Це спричиняє виникн феномена «негат свободи», що виявл в екзистенц прагненні «втечі» від свободи. Втечею від свободи він вважав авторитаризм у дія-сті й поведінці людей, зокрема садизм (підкорення інших) і мазохізм (добровільне підкорення іншим).

47. Герменевтика.

Герменевтика – це мист-во і теорія тлумач текстів. Осн засади її були закладені Шлейєрмахером і Дільтеєм. Гол операція у герме­невтиці — розуміння, що являє собою комплексну і методологічну проблему, яка досліджується герменевтикою з різних боків: семантичн; логічн; психолог; гносеологічного; соціолог; математичної теорії прийняття рішень

На цьому герменевт інтерпретація не зупиняється, враховується ще намір автора, що передбачає зверн до інтуїтивно-емпіричних і суб'єкт-психологічн факторів. Герменевтика, можна сказати, вперше виявила співвідношення частини і цілого в процесі розуміння. Напрям, мету і методи герменевт аналізу слід оцінювати позитивно, бо суб'єкт-психолог факторів дуже часто недостатньо для адекватного розуміння змісту того чи ін тексту, адже один суб'єкт інтерпретації хибує своєю обмеженістю, тому залучення різних методів для аналізу текстів уможливлює більш повне розуміння їх змісту.

Мова оголошується «творч, виробн силою», оскільки текст є «об'єкт самостійністю» стосовно будь-якого суб'єкта, включаючи автора та інтерпретатора. Він (текст) піднімається до рангу герменевт автономії.

Якщо говорити про герменевтику в цілому як про філософ концепцію, слід підкреслити ті позит моменти, які вона внесла до скарбниці філософської думки: відтворюється ідея цілісності культури, філософії, сусп.-ва тощо; дається метод аналізу культ явищ; визначається поворот до загальнолюдських цінностей.

З ін боку, герменевтика розгляд як течія сучасної філософії, основн представниками якої є X. -Г. Гадамер , К.Апель, П.Рікьор.

Вихідним пунктом герменевтики як філософ течії є онтологічн характер герменевт кола, яке виражає специфічну рису процесу розуміння, пов'язану з його циклічним характером. Ця ідея є центр у філософ вченні Гадамера. За ним, герменевтика є філософією "тлумачення": від тлумач текстів до тлумач люд буття, знання про світ і буття в ньому. Він не зводить герменевтику до розробки методології розуміння текстів, а визначає її як філософію розуміння. Предметом розуміння, на думку Гадамера, є не смисл, вкладений в текст автором, а той предметний зміст, з осмисленням якого пов'язаний даний текст.