- •1. Становл і розвиток філософії Стародавньої Індії
- •2.Ортодокс філософ с-ми Старод Індії.
- •3. Неортодокс філософ с-ми Старод Індії.
- •4. Філософія конфуціанства.
- •5. Філософія даосизму.
- •6.Осн риси та етапи розв античної ф-фії.
- •7. Філософія Мілетської школи.
- •9. Елейська школа в античній філософії.
- •8. Стихійна діалектика Геракліта.
- •10. Філософія Демокріта.
- •11. Філософія Сократа.
- •12. Вчення про ідеї та теорія пізнання Платона.
- •13. Ідеальна держава Платона.
- •14. Аристотель як систематизатор античної філософії та логіки.
- •15. Епікуреїзм в античній філософії.
- •16. Стоїцизм в античній філософії.
- •17. Скептицизм в античній філософії.
- •18. Неоплатонізм в античній філософії.
- •19. Апатія , атараксія, евдемонія в античній філософії.
- •20. Основні риси та етапи розвитку середньовічної філолофії.
- •21. Апологетика: примат віри у пізн істини.
- •22. Патристика: віра для розуміння.
- •23. Схоластика: проблема універсалій.
- •24. Томізм і проблема гармонії віри з розумом.
- •25. Основні риси філософії Відродження.
- •26. Діалектика доби Відродження (Кузанський)
- •27. Натурфілософія доби Відродження.
- •28. Соціально-політичні погляди мислителів
- •29. Філософія Реформації.. (Лютер, Кальвін)
- •30. Передумови та осн риси ф-фії Нового часу.
- •31. Емпірична філософія Бекона.
- •32. Раціоналізм і дуалізм філос. Поглядів Декарта.
- •33. Натуралістичний пантеїзм Спінози.
- •34. Філософія Просвітництва.
- •35. Теорія пізнання Канта.
- •36. Етичні погляди Канта.
- •37. Метод і система філософії Гегеля.
- •38. Філос. Історії Гегеля.
- •39. Антропологічна філософія Фейєрбаха.
- •40. Філософія марксизму.
- •41. Позитивізм.
- •42. Прагматизм.
- •43. «Філософія життя» ( Шопенгауер. Ніцше)
- •44. Екзистенцій на філософія.
- •45. Фрейдизм
- •46. Неофрейдизм.
- •47. Герменевтика.
- •48. Неотомізм.
- •49. Філософська антропологія.
- •50. Постмодернізм.
- •51. Філос. Думка Київської Русі.
- •52. Філос. Києво-Могилянської академії.
- •53. Укр. Філос. Думка доби Відродження.
- •54. Філософія Сковороди.
- •55. Університетська філософія.
- •56. «Філософія серця» Юркевича.
- •57. Філософія л. Українки.
- •60. Українська філософія хх ст.
- •58. Філософія Франка.
- •59. Філософія Вернадського.
- •2. Філософія як вищий теоретичний рівень світогляду.
- •3. Картина світу. Філософ картина світу.
- •4. Проблема визнач предмету філософії.
- •5. Основні функції філософії.
- •6. Буття та його основні форми.
- •7. Матерія та її основні форми руху.
- •8. Простір і час.
- •9. Рух основні форми та властивості
- •10. Проблема матеріальної єдності світу.
- •11. Основні принципи діалектики
- •12. Категорії діалектики.
- •15. Альтернативи діалектики.
- •16. Основні принципи гносеології.
- •17. Субєкт і обєкт у процесі пізнання.
- •18. Критерії істини.
- •19. Істина як процес
- •20 Чуттєве пізнання та його форми
- •21. Раціональне пізнання та його форми
- •25. Інтуїція в процессі пізнання.
- •26. Практика в процесі пізнання.
- •27. Сутність людини та сенс її життя.
- •28. Людина, індивід, індивідуальність, особистість
- •29. Проблема людської свободи та відповідальності.
- •30. Особистість і суспільство.
- •31. Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •32. . Взаємодія природи ісуспільства.
- •33. Проблема свідомості у філософії
- •36. Суспільна свідомість, її структура
- •35. Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •37. Правова та моральна свідомість.
- •38. Політична свідомість.
- •38. Естетична свідомість.
- •40. Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •41. Роль народонаселення та природних умов у розвитку суспільства.
- •42. Поняття соціально-істор практики.
- •43. Соц прогнозув: види, типи, методи
- •44. Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •45. Проблема історичного прогресу
- •47. Цивілізац моделі розвитку суспільства
- •48. Поняття цінностей, їх роль у сусп.-ві.
- •48. Ціннісні орієнтації особистості.
- •49. Філософія культури
- •52. Поняття наука. Класифікація наук.
- •50. Форми наукового пізнання ( ідея, факт, проблема, гіпотеза)
- •54. Сцієнтизм та анти сцієнтизм.
- •55. Принцип плюралізму в історії філософії.
- •57. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •1. Предмет логіки, логічна культура мисл.
- •3. Основні закони логіки
- •2. Основні істор етапи розвитку логіки.
- •4. Логічна структура поняття.
- •5. Правила визначення понять.
- •6.Логічна операція поділу понять Правила поділу понять
- •1.Поділ понять повинен здійснюватися за однією основою.
- •9. Складні судження та їх види.
- •7. Логічна операції з обсягами понять.
- •8. Прості судження та їх види.
- •10. Умовиводи та їх види
- •11. Категоричний силогізм
- •14. Правила та можливі помилки аргументації.
- •12.Логічна характеристика доведення.
- •13. Логічна характеристика спростування.
- •15. Дискусія: загальна характеристика
- •1. Предмет релігієзнавстава.
- •4. Функції релігії.
- •3. Структура релігії.
- •5. Проблема класифікації релігій.
- •8. Етнонаціональні релігії: загальна характеристика.
- •6. Ранні релігійні вірування: анімізм, фетишизм, тотемізм, магія.
- •7. Язичництво стародавніх слов’ян.
- •12. Іслам.Особл віросповідання і культу.
- •9. Буддизм як світова релігія.
- •11. Біблія (Святе Письмо) як головне джерело християнського віровчення.
- •10. Християнство: основи віровч і культу.
- •Історія філософії
- •Система філософії
- •Релігієзнавство
36. Етичні погляди Канта.
Дуже глибокі думки висловлює Кант і в інших сферах, зокрема в галузі етики. Він багато пише про людину як частину природи, про людину як кінцеву мету пізнання, а не як засіб для будь-яких цілей, тобто визнає самоцінність людини. Кант ставив питання про співвідношення понять «людина» і «особистість». Відомий Кант і як творець вчення про надісторичну, незалежну від умов життя, загальну для всіх людей мораль. Він створив учення про так званий категоричний імператив (закон, повеління), що існує в свідомості людей як Вічний ідеал поведінки. Наявність такого імперативу надає людині свободу і разом з тим в сукупності створює всезагальний моральний закон для суспільства.
В етичному вченні Кант дотримується принципів, які він розвинув у своїй теорії пізнання. Так, що стосується проблеми необхідного та вільного в діяльності людей, то він вважав, що дана суперечність — уявна: людина діє необхідно в одному відношенні, вільно — в іншому. Людина діє з необхідністю, оскільки вона з своїми думками, чуттями розміщується серед інших явищ природи і в цьому відношенні підкоряється необхідності світу явищ. Разом з цим людина є моральною істотою. Як моральна істота, вона належить до світу духовного. І в цій якості людина — вільна. Моральний закон, який дається лише розумові, це "категоричний імператив", закон, який потребує, щоб кожний індивід діяв так, щоб правило його індивідуального життя, поведінки ставало правилом поведінки кожного. У разі, коли дії збігаються з моральним законом, здійснюються людиною на підставі власної схильності, їх не можна назвати моральними. Дія людини буде моральною тільки в тому випадку, коли індивід здійснює її з поваги до морального закону. Етика не повинна будуватися з розрахунку на емпіричне щастя. Суперечність між моральною поведінкою людини і результатом цієї поведінки в емпіричному житті не знімається нашою моральною свідомістю. Не знаходячи справедливого стану речей у світі явищ, моральна свідомість діє у світі уявному. Існування таких понять, як "свобода", "безсмерття", "Бог", пояснюється вірою в уявніш світ, даний тільки думкам, але неосяжний для думок (трансцендентний світ). Трансцендентність уявного світу буде існувати завжди, бо людина не здатна своїм розумом вийти за межі антиномічності загальних і необхідних понять.
37. Метод і система філософії Гегеля.
Одним з найважливіших спрямувань дослідницької діяльності Гегеля було створення "системи філософії", яка б охоплювала усю сукупність людських знань його епохи в систематизованому вигляді. Для нього як для теоретика дуже важливим було вирішення питання принципових засад здійснюваної систематизації знань, а також питання розчленування створюваної системи. До їх розгляду Гегель повертається кілька разів, уточнюючи свою позицію. Так, першим варіантом було розчленування, що подано в "Феноменології духа". А саме: Дух як система явищ людської свідомості, самоусвідомлення та пізнання; історія інтелектуального розвитку людства від примітивних форм чуттєвості до початку філософських знань; логіка — як система діалектичних категорій, фундамент, на якому виникає наукова філософія природи.
Більш зрілий варіант розчленування Гегель подає в "Енциклопедії": 1. Логіка. 2. Філософія природи. 3. Філософія духа.
Оскільки розробку філософської системи Гегель здійснював в контексті діалектичного мислення, то й характеристики окремих елементів системи і самої системи несли в собі діалектичний зміст розвитку (саморозвитку). Саме в цьому Гегель відходить від шеллінгової "філософії тотожності". Гегель висуває тезу, згідно з якою мислити абсолютну тотожність суб'єкта і об'єкта первісною є фундаментальна помилка. Поняття "тотожність" пусте без протиставлення йому поняття "відмінність": розглядаючи якусь тотожність, ми одночасно фіксуємо і відмінність. Гегель вбачав можливість кількох варіантів розвитку системи філософського знання. А саме три члени філософського знання, якими Гегель вважає логіку, природу і дух, він з'єднує в таких порядках:
1. Логіка (як всезагальне) — природа (як одиничне) — дух (як особливе).
2. Природа (одиничне) — дух (особливе) — логіка (всезагальне).
3. Дух (особливе) — логічна ідея (всезагальне) — природа (одиничне).
Він є творець узагальненого філос. методу –діалектика. Сформулював основні закони: закон єдності та боротьби протилежностей, закон взаємного переходу кількісних змін в якісні, закон заперечення заперечення.