- •1. Резерви зростання продуктивності праці на підприємстві
- •1.1Значення підвищення продуктивності праці.
- •1.2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
- •1.3.Класифікації факторів,пошук та мобілізація резервів зростання продуктивності праці.
- •1.4.Класифікація резервів зростання продуктивності праці.
- •1.5.Факторний метод прогнозування
- •1.6.Оцінка резервів підвищення продуктивності праці
- •2. Виконання розрахункового завдання
- •2.1. Розрахунок виробничої програми
- •2. 2. Розрахунок необхідної кількості обладнання
- •2.3. Розрахунок чисельності працюючих
- •2.4. Організація і розрахунок заробітної плати
- •2.4.1. Розрахунок фонду прямої заробітної плати
- •2.4.2. Розрахунок доплат до фонду прямої заробітної плати
- •2.5. Розрахунок вартості основних виробничих фондів
- •2.6. Визначення потреби і вартості основних матеріалів
- •2.7. Планування собівартості продукції
- •2.7.1. Розрахунок собівартості одиниці продукції
- •2.7.2. Кошторис витрат операційної діяльності
- •2.8. Розрахунок цін на продукцію
- •2.9. Розрахунок критичного обсягу виробництва (точки беззбитковості)
- •2.10. Розрахунок фінансового результату
- •2.11. Основні фінансово-економічні показники роботи підприємства і показники ефективності виробництва
- •Література
2.3. Розрахунок чисельності працюючих
До промислово-виробничого персоналу підприємства належать основні й допоміжні робітники, спеціалісти, службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП) і учні.
Кожен період часу у виготовленні продукції бере участь певна кількість працівників, яку називають явочною. Крім того, деяка частина працівників перебуває у відрядженнях, відпустках, не виходить на роботу через хворобу, у разі виконання державних і громадських обов'язків тощо. Разом з явочною вони складають облікову кількість робітників. Для визначення облікової кількості робітників необхідно розрахувати фонд ефективного робочого часу.
Результати розрахунків подають у вигляді табл. 4.
Таблиця 4
Розрахунок фонду ефективного часу одного робітника (Баланс робочого часу одного середньооблікового робітника)
Склад робочого часу |
Дні |
Години |
% від номінального |
||
Календарний фонд часу |
365 |
2920 |
146 |
||
Неробочі дні: всього |
115 |
920 |
46 |
||
|
у т. ч. святкові |
10 |
80 |
4 |
|
|
вихідні |
105 |
840 |
42 |
|
Номінальний фонд робочого часу (Др) |
250 |
2000 |
100 |
||
Нез'явлення на роботу: всього (Д) |
30 |
240 |
12 |
||
|
у тому числі чергові відпуски |
25 |
200 |
10 |
|
|
відпустка у зв'язку з пологами |
3 |
24 |
1,2 |
|
|
відпустка по навчанню |
2 |
16 |
0,8 |
|
Невиходи: всього |
5 |
40 |
2 |
||
|
через хворобу |
4 |
32 |
1,6 |
|
|
по дозволу адміністрації, виконання суспільних і державних обов'язків |
1 |
8 |
0,4 |
|
|
прогули (за звітом) |
- |
- |
- |
|
|
цілоденні простої (за звітом) |
- |
- |
- |
|
Явочний фонд робочого часу |
215 |
1720 |
86 |
||
Внутрішньозмінні втрати: всього |
1 |
8 |
0,4 |
||
|
у тому числі скорочений день підлітків |
0,125 |
1 |
0,05 |
|
|
перерви матерів-годувальниць |
- |
- |
- |
|
|
простої за звітом |
0,875 |
7 |
0,35 |
|
Середня тривалість робочого дня |
- |
7,78 |
- |
||
Ефективний фонд робочого часу |
214 |
1712 |
85,6 |
||
Послідовність визначення фонду ефективного часу роботи наступна:
1. Розраховуємо кількість робочих днів у плановому періоді (Др) як різницю між календарним часом і святковими й вихідними днями за формулою (13)
Др =Дкал - Двих (13)
Др = 365- (10+105)=250днів
2. Визначаємо середню кількість днів виходів на роботу в плановому періоді (Дв) за формулою (14)
,
(14)
де Д р – кількість робочих днів;
Д н – середня кількість невиходів на роботу одного робітника відповідно до чинного законодавства (відпустка, виконання державних обов'язків і т. ін.) .
3. Встановлюємо середню тривалість робочого дня одного робітника
(tсер.) за формулою (15):
,
(15)
де tдн – номінальна тривалість дня в нормальних умовах, 8 год;
tскор. – кількість часу скорочення робочого дня, що припадає в плановому періоді в середньому на одного робітника, год
4. Визначаємо фонд ефективного часу роботи одного робітника(Тп) за формулою (16):
.
(16)
5. Розраховуємо втрати робочого часу в плановому періоді за формулою (17):
.
(17)
Чисельність основних робітників встановлюємо за професіями і розрядами на підставі трудомісткості робіт (продукції) зав формулою (18):
,
(18)
де Тп і – плановий фонд часу робітника;
Чобі – облікова кількість робітників i-ї професії;
Кв.н. – коефіцієнт виконання норм.
Використовуючи дані таблиці 2 по трудомісткості за групами устаткування розраховуємо кількість основних робітників, а сааме
а) верстатники для обслуговування шліфувальних верстатів:
Приймаємо 43 чол. шліфувальників і, враховуючи, що при планування розряд робіт і розряд робітників співпадає, вони будуть мати V професійний розряд.
б) верстатників для обслуговування токарних верстатів
Приймаємо 28 чол. токарів, які будуть мати V професійний розряд.
в) верстатників для обслуговування свердлильних верстатів
Приймаємо 31 чол. свердлильників, які будуть мати ІІІ професійний розряд
Загальна кількість основних робітників складе
43+28+31=102 чол.
Необхідна кількість допоміжних робітників відповідної професії та спеціальності встановлюють за трудомісткістю робіт, нормами обслуговування і робочими місцями згідно з додатками 6,7. За нормами обслуговування розраховуємо кількість таких категорій допоміжних робітників, як налагоджувальники, чергові слюсарі, електромонтери, транспортні робітники.
Даний розрахунок доцільно звести в табл. 5 та табл. 6.
Таблиця 5
Розрахунок кількості налагоджувальників верстатів
Верстати |
Загальна кількість верстатів, шт. |
Норма обслуговуван ня верстатів одним робітником, шт. |
Розрахункова кількість налагоджу-вальників верстатів, чол.. |
Прийнята кількість налагоджувальни ків верстатів, чол. |
Розряд |
Шліфувальні |
21 |
10 |
2,1 |
3 |
VI |
Токарні |
14 |
18 |
0,78 |
1 |
VI |
Свердлувальні |
16 |
22 |
0,72 |
1 |
V |
Разом |
х |
х |
х |
5 |
х |
Таблиця 6
Розрахунок складу допоміжних робітників
Посада і професія |
Розряд |
Норматив на 125 основних робочих, чол.. |
Розрахункова кількість допоміжних робітнтків,(норматив на 112осн. робітнків.), чол |
Прийнята кількість, чол |
||
Всього |
за розрядами |
|||||
розряд |
чол.. |
|||||
Налагоджувальники устаткування |
5-6 |
4 |
3,26 |
4 |
VI V |
2 2 |
Слюсарі по поточному ремонту і обслуговуванню устаткування |
3-5 |
5 |
4,08 |
4 |
III IV V |
1 1 2 |
Електромонтери |
1-6 |
1 |
0,82 |
1 |
VI |
1 |
Підсобні і транспортні робітники |
1-2 |
9 |
7,34 |
8 |
I II |
3 5 |
Разом |
х |
х |
х |
17 |
х |
17 |
У даній роботі за трудомісткістю ремонтних робіт необхідно розрахувати кількість робітників, зайнятих ремонтом устаткування. Трудомісткість ремонтних робіт за рік розраховуємо за нормативами часу, наведеними в дод. 8, використовуючи формулу (19):
,
(19)
де т – кількість груп устаткування;
ri – кількість умовних ремонтних одиниць устаткування i - ї групи ;
nc i, nм i, no i – відповідно кількість середніх, дрібних ремонтів і оглядів за ремонтний цикл за кожною і - ю групою устаткування;
tк, tс, tм, to – трудомісткість однієї ремонтної одиниці у разі капітального, середнього, малого ремонту й огляду відповідно, год.
Tp.ц.i – тривалість міжремонтного циклу щодо і - ї групи устаткування, роки.
Тривалість міжремонтного циклу для металорізальних верстатів визначаємо за формулою (20)
,
(20)
де Тв.в – вихідний норматив роботи верстата, год.;
Кт – коефіцієнт, що враховує тип виробництва;
Км – коефіцієнт, що враховує оброблюваний матеріал;
Ку– коефіцієнт, що враховує умови виробництва;
Кв – коефіцієнт, що враховує вагу верстатів.
Для легких і середніх металорізальних верстатів вагою до 10 т (згідно з даними табл.5 «ЄСППР») ці показники для всіх видів наших верстатів мають наступне значення:
Тв.в =24000 год.;
Кт = 1,0;
Км = 1,0;
Ку= 1,0;
Кв = 1,1
Тоді тривалість міжремонтного циклу складе 26400год.:
При умові, що річний плановий фонд часу роботи обладнання складає 3536 год., тривалість міжремонтного циклу складе 7,47 років:
років
Категорія ремонтної складності для верстатів різних моделей наступна:
для шліфувальних верстатів мод. KSW - J – 10 одиниць;
для токарних верстатів мод. 1М63Н – 8,5 одиниць;
для свердлильних верстатів мод. B15F – 16,5 одиниць.
Структура міжремонтного циклу для легких і середніх металорізальних верстатів вагою до 10 т має наступний вигляд:
К – О – М – О – М – О - С – о – м – о – м – о – с – о – м – о – м – о – к
1 1 2 2 3 1 4 3 5 4 6 2 7 5 8 6 9
де – К- введення в експлуатацію обладнання, або останній капітальний ремонт:
С – середній ремонт( цифри вказують на порядковий номер ремонту в циклі), їх 2 на протязі циклу;
М – малий ремонт, їх 6 на протязі циклу;
О- огляд, їх 9 на протязі циклу.
Трудомісткість ремонтних робіт доцільно розрахувати за видами робіт:
а) слюсарні роботи
б) верстатні роботи
в) інші ремонтні роботи
Тоді чисельність ремонтників за видами робіт буде наступна:
а) слюсарів по ремонту технологічного оснащення (Чал.)
Приймаємо 4 чол., з них ІІІ розряду-2чол., IVрозряду – 2 чол.
б) верстатників зайнятих ремонтом технологічного оснащення (Чвест.):
Приймаємо 2 чол., з них ІІІ розряду-1чол., IVрозряду – 1 чол.
До спеціалістів належать майстер, старший майстер, начальник підрозділу. Виробничу ділянку очолює майстер (за наявності в одній зміні не менше 25 – 30 основних робітників). Старшого майстра призначають на трьох і більше змінних майстрів, начальника дільниці – за умови підпорядкування йому не менше двох старших майстрів. На основі вищенаведеного розраховуємо чисельність спеціалістів:
а) змінних майстрів (Чзм.м)
Приймаємо 4 чол.
б) старших майстрів (Чст.м)
Приймаємо 2 чол.
Інших категорій спеціалістів і службовців на дільниці не передбачається
Результати розрахунків доцільно оформити в табл. 7
Таблиця 7
Штатний розклад проектної дільниці
Професія допоміжних робітників |
Прийнята кількість розряд |
Разом,чол.. |
|||||
І |
ІІ |
ІІІ |
ІV |
V |
VІ |
||
спеціалісти |
|||||||
Змінні майстри |
|
|
|
|
|
|
4 |
Старші майстри |
|
|
|
|
|
|
2 |
Разом спеціалістів |
|
|
|
|
|
|
6 |
основні робітники |
|||||||
Шліфувальники |
|
|
|
|
43 |
|
26 |
Токарі |
|
|
|
|
28 |
|
35 |
Свердлувальники |
|
|
31 |
|
|
|
51 |
Разом основних робітників |
|
|
31 |
|
71
|
|
102 |
допоміжні робітники |
|||||||
Налагоджувальники |
|
|
|
|
2 |
2 |
4 |
Слюсарі по поточному ремонту і обслуговуванню устаткування (чергові слюсарі) |
|
|
1 |
1 |
2 |
|
4 |
Електромонтери |
|
|
|
|
|
1 |
1 |
Підсобні і транспортні робітники |
3 |
5 |
|
|
|
|
8 |
Разом допоміжних робітників |
3 |
5 |
1 |
1 |
4 |
3 |
17 |
Середньооблікова чисельність працівників |
|
|
|
|
|
|
125 |
Продуктивність праці визначається витратами часу на виробництво одиниці продукції або кількістю продукції (обсягом робіт), виготовленої за одиницю часу. Для кількісного виміру продуктивності праці застосовують вартісні, натуральні та трудові вимірники. Показник визначається за формулою (21)
(21)
де Ч р – середньооблікова чисельність працівників за плановий період, осіб.
