- •1.Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини як складова мев
- •2.Міжнародні валютно-фінансові потоки як зовнішня форма прояву міжнародних фінансових відносин
- •3.Основні риси валютних відносин та валютних систем. Види валютних систем
- •4.Еволюція валютно-фінансових систем. Етапи розвитку валютної системи
- •5.Європейська валютна система. Валютний союз країн Європи
- •6. Суть валюти. Класифікація валют
- •7. Конвертованість валют
- •8.Курс валюти. Купівельна спроможність валют. Паритет валют, його форми. Чинники, що впливають на формування валютного курсу
- •9. Котирування валют, їх види
- •10. Державне регулювання валютних відносин
- •11. Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
- •12. Світові фінансові центри, їх характеристика та формування на сучасному етапі
- •13. Світові фінансові центри промислово розвинутих країн та країн, що розвиваються
- •14 Фінансові посередники: класифікація та функціональне призначення
- •Класифікація фінансових посередників
- •15. Світовий фінансовий ринок: сутність та роль у системі міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
- •16. Міжнародний фінансовий ринок як складова світового фінансового ринку. Сегментація міжнародного фінансового ринку
- •17. Характеристика інструментів міжнародного фінансового ринку
- •18. Суб’єкти міжнародного фінансового ринку
- •19. Євроринок (Євродолар), його особливості та механізм функціонування
- •20. Міжнародний ринок єврооблігацій (Євробонд)
- •21. Сутність та передумови виникнення сучасних валютних ринків. Суб’єкти, об’єкти та функції валютних ринків. Структура валютного ринку
- •22. Поняття та класифікація валютних операцій. Валютна позиція банку та її різновиди
- •23.Поточні валютні операції та особливості функціонування валютного спот-ринку
- •24. Строковий валютний ринок та строкові валютні операції
- •Основні характеристики ф’ючерсного і форвардного валютного ринків
- •25. Арбітражні валютні операції
- •26. Міжнародний ринок похідних цінних паперів в системі світового фінансового ринку
- •Порівняльна характеристика біржового і небіржового ринків похідних фінансових інструментів
- •27. Похідні фінансові інструменти: сутність та класифікація
- •28. Міжнародний ринок форвардів і ф’ючерсів
- •29. Міжнародні угоди з опціонами. Сутність та класифікація опціонів. Особливості та організаційні засади укладення угод з опціонами
- •Умови отримання прибутків/збитків при виконанні опціонів
- •30. Свопові угоди на міжнародному ринку похідних цінних паперів. Особливості та організаційні засади укладення свопових угод
- •31. Поняття та структурні сегменти міжнародного фондового ринку
- •32. Міжнародні ринки облігацій
- •Види облігацій
- •33. Міжнародний ринок акцій
- •Переваги та недоліки емісії іноземних акцій
- •34. Міжнародний ринок дорогоцінних металів у системі світового фінансового ринку: суть, структура та функціональне призначення. Функції золота як світових грошей
- •35. Світовий ринок золота: класифікація та особливості функціонування
- •36.Економічний зміст та функції міжнародного кредиту.
- •До базових функцій міжнародного кредиту можна віднести:
- •Через виконання взаємозв’язаних функцій міжнародний кредит відіграє певну роль у розвитку світового виробництва, яка може бути і позитивною, і негативною.
- •37.Форми міжнародного кредиту
- •38.Міжнародний ринок банківських кредитів та його основні учасники
- •Основні характеристики міжнародного кредитного ринку
- •39.Організаційні засади міжнародного банківського кредиту. Валютно-фінансові і платіжні умови міжнародного кредиту
- •40.Методи мінімізації та перенесення ризиків при міжнародному кредитуванні
- •На вибір конкретного методу страхування валютного і кредитного ризиків впливають такі фактори:
- •41.Лізинг у кредитуванні експортно-імпортних операцій
- •42.Факторинг
- •Переваги та недоліки форфейтингової операції
- •44.Сутність, причини виникнення та соціально-економічні фактори формування зовнішньої заборгованості
- •45.Критерії оцінки зовнішньоборгової залежності держави
- •46.Механізм та методи реструктуризації зовнішньої заборгованості
- •47. Економічний зміст платіжного балансу.
- •48. Структура платіжного балансу.
- •49. Методи регулювання платіжного балансу.
- •50. Фактори, що впливають на стан платіжного балансу.
- •51. Особливості використання в міжнародній сфері основних форм розрахунків.
- •53. Платіж на відкритий рахунок.
- •54. Банківський переказ.
- •56.Документарний акредитив.
- •57. Інкасо.
- •4. Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоторговельних угод.
56.Документарний акредитив.
Документарний акредитив – це угода, згідно з якою банк зобов’язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару), на користь якої відкрито акредитив.
При розрахунках за комерційним кредитом також можуть відкриватися акредитиви для акцепту й оплати строкових тратт (переказних векселів) бенефіціара (експортера), виставлених на банк, що виконує акредитив, або на імпортера. У цьому разі виконуючий банк здійснює акцепт (акцепт та оплату) тратт. За допомогою акцепту банк дає згоду на виконання своїх зобов’язань за акредитивом. Надалі сторони вступають у правові відносини, які регулюються нормами вексельного права.
Фази акредитива. На першій фазі розглядається пропозиція щодо умов поставки товару. Експортер надає потенційному покупцеві свою пропозицію і під час переговорів з покупцем обговорює умови акредитива.Друга фаза пов’язана з підписанням умов поставки товару та його оплати. Імпортер дає експортеру замовлення на поставку товару, відповідно підписавши договір з купівлі-продажу (контракт). Водночас він дає своєму банкові доручення на відкриття акредитива. Третя фаза є завершальною – товар постачається і виконуються умови акредитива. Експортер відвантажує замовлений товар і надає банку документи на оплату.
У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь такі сторони: акредитиводавець (той, хто дає доручення на відкриття акредитива) – покупець-імпортер; акредитивний банк – банк-емітент (банк покупця-імпортера); авізуючий банк – банк, якому доручається повідомити експортера про відкриття на його користь акредитива і передати його текст; бенефіціар за акредитивом – продавець-експортер.
Після укладання контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера. Отримавши таке повідомлення, покупець подає своєму банкові доручення (заяву) на відкриття акредитива. У цій заяві банку доручається відкрити товарний акредитив на умовах, які перелічені в ньому і відповідають укладеному контракту.
У практиці міжнародних розрахунків розрізняють такі основні форми акредитива:відкличний та безвідкличний;непідтверджений та підтверджений; непокритий та покритий.
Відкличний акредитив у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом за вказівкою сторони, яка дала наказ на відкриття акредитива навіть без попереднього повідомлення бенефіціара. Безвідкличний акредитив дає бенефіціару високий ступінь гарантії того, що його поставки і послуги будуть оплачені, як тільки він виконає умови акредитива.
Непокритими вважаються такі акредитиви, які підтверджуються банками без попередньо зарезервованих ними коштів клієнтів на своїх рахунках для оплати товарів за акредитивом. Покритими вважаються акредитиви, при відкритті яких банк-емітент попередньо надає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти, що належать імпортеру, на суму акредитива на термін дії зобов’язань банку-емітента з умовою можливості їх використання для платежів за акредитивом.
Види акредитива.
Якщо форми акредитива розрізняються за ступенем забезпечення беніфіціара, то види і конструкції акредитива розрізняються залежно від його використання. Акредитив з оплатою після пред’явлення (платіжний).Розрахунки з бенефіціаром здійснюються банком-платником безпосередньо після подання документів, які відповідають умовам акредитива.
Акредитив, що передбачає акцепт тратт бенефіціара (акцептний акредитив). При акредитиві з акцептом тратт бенефіціар може вимагати, щоб після виконання умов за акредитивом переказний вексель, який він виставив на покупця, був йому повернений банком-емітентом, що відкрив акредитив, або банком-кореспондентом, що його акцептував. Замість платежу відбувається акцепт тратти. Акцептовану тратту бенефіціар може передати своєму банку або для оплати в день настання строку, або, якщо він хоче одразу отримати кошти, для дисконтування.
Акредитив з розстрочкою платежу. Використовуючи цей вид акредитива, бенефіціар отримує платіж не проти наданих документів, а в дещо пізніший термін, який визначений в акредитиві.
Акредитив з «червоним застереженням». Являє собою акредитив зі спеціальною умовою (вона спочатку виділялася червоним чорнилом), яка дозволяє авізуючому або підтверджуючому банку авансувати бенефіціара до подання обумовлених в акредитиві документів. Іншими словами, цей акредитив застосовується як метод фінансування до відвантаження товару.
Револьверний акредитив застосовується тоді, коли покупець віддає розпорядження постачати замовлений товар частинами через відповідні проміжки часу (договір про поставки партіями). На відміну від звичайного, який закривається після здійснення платежу, револьверний акредитив покриває вартість часткових поставок. У револьверному застереженні, як правило, фіксуються конкретні терміни використання окремих траншів.
Акредитив, який передбачає негоціацію тратт (комерційний акредитив). Негоціація являє собою купівлю-продаж векселів та інших цінних паперів, які користуються попитом на ринку. Негоціюючим акредитивом називають комерційний (товарний) акредитив, який виставляється банком-емітентом у його національній валюті та адресований безпосередньо бенефіціару акредитива. Доставляння адресату відбувається в основному через посередництво банку-кореспондента. У кредитному листі, який банк-емітент відправляє бенефіціару з повідомленням, він дає повноваження останньому виставити вексель на нього, на іншого трасата, вказаного в акредитиві.
Акредитив «стенд-бай» або резервний акредитив за своєю сутністю схожий з умовною гарантією, яка надається банком-емітентом. Акредитиви «стенд-бай» через свій документарний характер підпадають під Уніфіковані правила документарних гарантій.
Переказний (трансферабельний) акредитив орієнтований на потреби міжнародної торгівлі. На відміну від простого акредитива, який відкривається на користь конкретного експортера (бенефіціара).
Конструкції акредитива.
У розрахунках між контрагентами трапляється, що торговельний посередник хотів би переказати свою вимогу за акредитивом якому-небудь постачальникові, хоча умови акредитива не допускають такого переказування. Тоді він може скористатися двома конструкціями переказного акредитива, які щодо надійності не рівноцінні останньому і які використовуються банками лише за відповідних умов. До них належать:
акредитив «бек ту бек» (компенсаційний);
перевідступлення виручки з акредитива (цесія).
Акредитив «бек ту бек» називається ще компенсаційним акредитивом і являє собою другий акредитив, який гарантується першим, що називається основним. Бенефіціар за першим акредитивом, як правило, є посередником, який, у свою чергу, відкриває акредитив на користь постачальника товару. Компенсаційний акредитив незалежний від першого відкритого акредитива, хоча останній і є його першоосновою.
Перевідступлення виручки за акредитивом (цесія) являє собою другу конструкцію переказного акредитива. Бенефіціар за акредитивом може перевідступити виручку за акредитивом повністю або частково на користь субпостачальника (зробити цесію). Той факт, що в акредитиві не вказано, що він є переказним, не стосується права цесії: за дорученням бенефіціара за акредитивом цесіонер (субпостачальник) отримує від банку заяву, в якій останній обіцяє йому сплатити відповідну суму з тих коштів, що надійшли в розпорядження за акредитивом. Іншими словами, цесія – це перевідступлення виручки або спосіб, за допомогою якого цедент (бенефіціар за акредитивом) може дати безумовне зобов’язання за акредитивом цесіонеру в тому, що його частина виручки з акредитива буде перерахована йому за допомогою авізуючого або підтверджуючого банку.
Цю можливість використовують промислові підприємства, які перевідступають частину виручки за акредитивом субпостачальникам напівфабрикатів, матеріалів, деталей тощо. Вказівка в акредитиві на те, що він є переказним, не повинна зачіпати права бенефіціара перевідступити частину виручки, на яку він має або може мати право за акредитивом.
