Переваги та недоліки форфейтингової операції

Переваги	Недоліки
Поліпшення позиції експортера з ліквідності, тому що фірма негайно отримує готівку	Висока вартість: ставка з форфетування значно вища звичайних ставок за кредитами, тому що форфетер бере на себе ризики
Експортер звільняється від валютних, кредитних і процентних ризиків	Труднощі для експортера у пошуку банку, який би бажав діяти як форфетер
Зменшуються довгострокові вимоги у балансі фірми, що сприяє зростанню її кредитоспроможності
Знімається необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи з інкасації платежів
Форфетинг не впливає на ліміти експортера з овердрафту чи на інший кредит, що надається банком

Мобільність міжнародних потоків позичкового капіталу та формування зовнішньої заборгованості в системі міжнародних фінансів

Сучасні тенденціях розвитку світового ринку капіталів виз­на­ча­ють­ся нарос­та­ю­чою мобільністю і масштаб­ністю світових по­то­ків капіталів, що стимулюються:

• дефіцитністю державних бюджетів;

• нерівномірністю економічного розвитку;

• нерівновагою поточних платіжних балансів;

• гострою нестачею у більшості країн власних ресурсів для здійснення внутрішніх інвестицій та соціально-економічних перетворень;

• потребою коштів для виконання боргових зобов’­язань щодо внутріш­ніх та зовнішніх позик.

Існує диференціація країн за структурою забор­­го­ваності, що включає такі потенційні елементи:

1. заборгованість, що виникає внаслідок міжнародного дер­жав­но­го кредиту на фінан­сування дефіциту державного бюджету (так звана державна заборго­ва­ність);

2. заборгованість, що виникає у результаті дефіциту по­точ­но­го платіжного ба­лан­су шляхом притоку позичкового ка­пі­талу;

3. заборгованість, що формується через залучення окре­ми­ми господарюючими суб’­єк­тами кредитів під гарантії уря­ду;

4. заборгованість, що виникає в наслідок отримання кре­ди­тів від міжнародних фі­нан­со­во-кредитних організацій;

5. заборгованість, що виникає у результаті отримання кре­ди­тів від приватних кре­­дит­но-фінансових інститутів;

6. заборгованість, що є результатом придбання зарубіжних активів приватним секто­ром (так звана “втеча” при­ват­но­го капіталу за кордон);

7. заборгованість, що виникає внаслідок трансформації внут­­ріш­нього боргу у зов­ніш­ній, шляхом продажу державних і приватних цінних паперів або на світовому ринку позич­ко­вих капіталів, або всередині даної країни з доступом (часто безконтрольним) для іноземних інвес­то­рів.

Світову заборгованість, по суті це за­бор­го­ваність, яка ви­ни­кає і зростає між національними еко­но­міками окремих країн і їх фінансово-кре­дитними сис­те­ма­ми, а також заборгованість національних економік між­на­­род­­­ним кредитним інститутам. У цьому розумінні струк­ту­ра світової забор­го­ва­нос­ті формується в основному як су­куп­ність заборгованостей окре­мих наці­о­наль­них еко­но­мік, тоб­то як сумарна величина зовніш­ніх заборгованостей держав.