21. Сутність та передумови виникнення сучасних валютних ринків. Суб’єкти, об’єкти та функції валютних ринків. Структура валютного ринку

Валютний ринок у широкому розумінні — це сфера економічних відносин, які проявляються в здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та розміщення тимчасово вільних валютних коштів, а також операцій з інвестування валютного капіталу. На валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців та покупців валютних коштів.

Міжнародний валютний ринок – один із сегментів міжнародного фінансового ринку. Він являє собою специфічно оформлений механізм, який обслуговує та регулює міжнародну систему валютних операцій на основі попиту і пропозиції.

Основними особливостями сучасних валютних ринків є: уніфікована техніка валютних операцій; безперервність здійснення операцій; інтернаціоналізація валютних ринків; широке використання електронних засобів зв’язку; нестабільність валют; страхування валютних та кредитних ризиків; перевантаження спекулятивних та арбітражних операцій над комерційними.

Міжнародний валютний ринок має три ключові особливості. По-перше, організаційно-інституціональний механізм міжнародного валютного ринку, що забезпечує виконання валютних операцій. По-друге, важливою особливістю міжнародного валютного ринку є його здатність обслуговувати міжнародну торгівлю, міжнародний рух капіталу та міжнародні розрахунки. По-третє, особливість міжнародного валютного ринку, як і будь-якого іншого ринку, полягає в тому, що його функціонування базується на фундаментальних ринкових законах попиту і пропозиції.

Основним товаром валютного ринку є іноземна валюта в різних формах: валютні депозити; будь-які фінансові вимоги, виражені в іноземній валюті. На валютному ринку переважають операції з валютними депозитами до запитання.Учасниками міжнародного валютного ринку є фізичні та юридичні особи. Основними учасниками валютного ринку є комерційні банки, що не тільки диверсифікують свої портфелі за рахунок іноземних активів, а й здійснюють валютні операції від імені фірм, що виходять на зовнішні ринки як експортери й імпортери.

Всіх учасників валютного ринку можна поділити на підприємців, хеджерів, спекулянтів, посередників і органи валютного контролю. Терміном підприємець позначають тих учасників валютного ринку, для яких основною метою є забезпечення валютних операцій (придбання валюти для здійснення імпорту, продажу експортної виручки та ін.).

Хеджери – це учасники валютного ринку, які страхують валютний ризик при проведенні валютних операцій. Функції хеджерів можуть виконувати комерційні банки, страхові компанії і фонди, інвестиційні компанії та банки, кредитні спілки, ощадні банки і кредитно-ощадні асоціації, хедж-фонди.

Найбільш численна група учасників валютного ринку – це валютні спекулянти. Посередники на валютному ринку спеціалізуються на наданні послуг з купівлі-продажу валют. До них відносяться брокери і дилери. Брокери – біржові посередники, що здійснюють операції з валютами на міжнародному валютному ринку за рахунок і за дорученням клієнта, але від себе.

Дилери діють на валютному ринку від свого імені та за свій рахунок, несучи весь ризик здійснення валютних угод. Функція стабілізації валютного ринку і власне валютних курсів ставить дилерів у привілейоване становище на цьому ринку.

Органи валютного регулювання та контролю. Це центральні банки, що регулюють операції на національному валютному ринку, міжурядові та регіональні банки, фонди, спеціальні комітети з регулювання окремих секторів міжнародного валютного ринку, міжнародні фінансові інститути.

Валютний ринок виконує такі важливі функції:

• забезпечення валютно-кредитного і розрахункового обслуговування експортно-імпортних операцій та операцій, пов’язаних з інвестуванням капіталу за межі національної економіки;

• диверсифікація валютних резервів;

• хеджування валютних ризиків;

• отримування учасниками валютного ринку прибутку у вигляді різниці курсів валют;

• проведення валютної політики, напрямленої на державне регулювання національної економіки та узгодженої політики в межах світового господарства.

Для кращого розуміння структури валютного ринку доцільно класифікувати його за такими основними ознаками:

1) за територією:

• світовий ринок;

• регіональний ринок;

• національний (валютний) ринок;

2) за засобами регулювання (режимом) ринку:

• ринки вільного курсоутворення;

• ринки з валютними обмеженнями та валютним регулюванням;

3) за типами угод відповідно до строків:

• ринок поточних (негайних) операцій;

• ринок строкових операцій;

4) за функціями:

• обслуговування міжнародної торгівлі;

• суто фінансові трансфери (спекуляція, хеджування, інвестиції);

5) за застосуванням валютних курсів:

• з одним режимом;-з кількома режимами.

6) за місцем проведення валютних операцій: біржовий; позабіржовий.

7) залежно від форми розрахунків: готівковий; нбезготівковий.