20. Використання паронімів у текстах документів.

Пароніми — це зазвичай однокореневі слова, які близькі за звучанням, але різні за значенням. Зазвичай вони ідуть парами, рідше по три. Наприклад:

Адресат — одержувач

Адресант — відправник

Абонент — користувач послуг

Абонемент — послуга

Отже, під час використання паронімів в українській мові, слід чітко знати їх лексичне значення, для того щоб їх не сплутати, висловитись зрозуміло і доречно.

21. Правила оформлення бібліографії.

Бібліографія — це галузь знань про книгу, газети або інший бібліотечний документ, завданням якого є: виявлення, облік, опис, систематизація, якісний аналіз творів. Складання різних бібліографічних посібників, які полегшують і сприяють кращому використанню друкованої продукції з науковою, практичною і виховною метою. Розробка принципів і методів бібліографічного друку творів та організація бібліографічної роботи.

Види:

1. Реєстраційна знайомить читача з назвами усіх книг з конкретними питаннями .

2. Рекомендаційна містить назви книг, які автор радить прочитати .

3. Як список використаної літератури — містить перелік книг, на які посилається автор.

Правила оформлення:

1. Автор. якщо 4 автори і більше — вказують лише першого і зазначають — та інші

2. Назва книги (Без скорочень і без лапок, підзаголовок.)

3. Місце видання.

3.1 Місто

3.2. Видавництво.

3.3. Том, частина.

3.4. Номер видання.

3.5. Рік видання.

3.6. Кількість сторінок.

22. Частини тексту, вимоги та правила написання тексту документів.

Текст є основним реквізитом будь-якого документа. Текст проф.. документа повинен відповідати таким вимогам: достовірність, точність, повнота інформації, стислість, логічна послідовність, нормативність мовних засобів, стандартизація тексту документа, переконливість.

Текст документа може бути оформлений у вигляді: власне тексту, анкети, таблиці. Також названі форми тексту можуть поєднуватись.

Текст поділяють на абзаци — частини тексту, які складаються не більше як з 2-4 речень. Треба стежити, щоб кожен абзац розпочинав нову думку чи мікротему. Для сприйняття краще, якщо ці речення будуть різні: найкоротші на початку і в кінці. У виробничих документах, де звертається увага на кожну операцію чи деталь, абзаци використав. Для виділення однорідних членів чи сурядних речень в мікротексти. Тут доречні абзаци з одного-двох речень. Текст документа складається з вступної і основної частин, а також з активного чи пасивного закінчення активне — називає дію, яку повинен виконати адресат, пасивне — констатує певний факт . Слід також використовувати звичні стандартизовані форми словосполучень — це прискорює складання і сприйняття документа.

Форми викладу в текстах документів:

1. від першої особи однини автобіографія, резюме, заява, тощо

2. від першої особи множини спільні розпорядження, службові листи, протоколи, тощо

3. від третьої особи однини положення, інструкції, акти, довідки, тощо

23. Рубрикація в текстах документів.

Рубрикація — це членування тексту на складові частини, графічно відокремлення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерації, тощо.

Найпростіша рубрикація — поділ на абзаци. Для цього використовують також заголовки, систему нумерації, колір чи фактуру паперу та ін., що в кінцевому рахунку виражає зовнішню будову композицію всього документа і вказує на його складність. Існують дві системи нумерації: традиційна і нова.

Нова: нумерація розділів — 1; 2; 3. Підрозділів — 1.1; 1.2; 1.3. Пунктів: 1.1.1; 1.1.2; 1.1.3.