6. Політико-правова доктрина Стародавнього Єгипту.

Учення про державу та право в Стародавньому Єгипті та Месопотамії невіддільне від міфології як першої форми суспільної свідомості. Саме міф був на той час універсальним засобом пояснення досягнутого рівня пізнання, обєднавши елементи, між якими існували постійні суперечності.

У Стародавньому Єгипті поширеним був міф, за яким божества не тільки уособлювали найвищу владу над людьми, але й брали безпосередню участь у встановленні земного порядку та вирішенні багатьох проблем. Прикладом саме такого уявлення є давньо­єгипетські літературні памятки "Повчання Птахотепа" , "Книга мертвих" ,"Повчан­ня гераклеопольського царя своєму сину". У них говориться про божественне походження влади та законів, їх відповідність небесним настановам, рекомендується дотримуватися встановлених богом правил поведінки. Бог постає при цьому як верховний правитель і головний суддя, він упливає на процеси, що відбуваються в суспільстві. Подібні уявлення отримали відображення й у відомій старовавілонській політико- правовій пам’ятці - Законах Хаммурапі.

7. Політико-правові ідеї в давньоіндійському трактаті “Артхашастра” Давньоіндійські правові збірники містять практичне керівництво з державного управління, політики. Такою є «Артхашастра» (або Наука політики, Наука про державний лад), приписувана мудрому брахману Каутильї. Очевидно, на зміст збірника помітний вплив справив буддизм. Тут дхарма трактується як «закон, заснований на істині», який охороняється суворими покараннями. Однак принципом державного управління називається не покарання, а «артха» — користь. Принцип користі пронизує викладені в збірнику практичні настанови про усунення перешкод на шляху до суспільного порядку, про застосування витончених засобів державної політики, про судочинство, правила й обов’язки державних чиновників тощо. У розділі «Про основи держави» названо і розкрито основні елементи держави: государ, міністр, сільська місцевість, укріплені міста, скарбниця, військо, союзники. Отже, це одна з перших спроб створити узагальнюючий образ держави. Не випадково дослідники іноді називають автора «Артхашастри» індійським Макіавеллі.

8.Політичні ідеї у вченнях брахманізму.

Брахманізм і буддизм — провідні напрями у релігійній і політико-правовій ідеології Давньої Індії. Що являє собою система політикоправових поглядів брахманів

1) У світі, природі і суспільстві згідно з брахманістською концепцією діє світовий закон (рта), установлений вищим божеством Брахмою. Цей закон визначає і місце, і правове становище кожного стану (варни) у суспільстві, поділеного божеством.

2) За Законами Ману усі варни і їх члени повинні слідувати дхармі (закону, звичаю, правилу поведінки), тлумачення змісту і захист якої належить виключно брахманам.

3) Вирішальну роль у суспільному устрої і мистецтві управління у Ведах і Законах Ману відведена покаранню. Покарання (данда) у своєму земному вигляді означає буквально палку, а зміст управління (дандаїті) — «керівництво (володіння) палкою».

4) Політичним ідеалом брахманізму була своєрідна теократична держава, де цар править під керівництвом жерців, визнає вищість релігійного закону над світським.

5) Давньоіндійські правові збірники містять практичне керівництво з державного управління, політики. Такою є «Артхашастра» на зміст збірника помітний вплив справив буддизм. Тут дхарма трактується як «закон, заснований на істині», який охороняється суворими покараннями. Однак принципом державного управління називається не покарання, а «артха» — користь. Принцип користі пронизує практичні настанови про усунення перешкод на шляху до суспільного порядку, про застосування витончених засобів державної політики, про судочинство, правила й обов’язки державних чиновників тощо.