
- •2. Періодизація етапів розвитку вчень про державу і право.
- •3. Методи історії вчень про державу і право.
- •4.Взаємозв*язок історії вчень про державу і право з іншими дисциплінами.
- •5.Функції та джерела історії вчень про державу і право.
- •6. Політико-правова доктрина Стародавнього Єгипту.
- •8.Політичні ідеї у вченнях брахманізму.
- •9.Політико-правові ідеї буддизму.
- •10.Політико-правовий і моральний ідеал Конфуція.
- •11.Політико-правові погляди Мо-цзи.
- •12.Соціально-політична утопія Лао-цзи.
- •14. Вчення Гомера про державу і право.
- •15. Вчення Гесіода про державу і право.
- •16. Вчення про державу і право Піфагора.
- •17. Вчення Геракліта про державу і право.
- •18.Погляди Демокріта на державу і право.
- •19.Державно-правові ідеї Сократа.
- •20.Політико-правові ідеї софістів у Стародавній Греції.
- •25. Політико-правові погляди римських стоїків (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій)
- •29.Державно-правове вчення раннього християнства
- •30. Теократична теорія Іоанна Златогуста.
- •32.Теократична теорія Іоана Солсберійського
- •33.Вчення про державу і право Данте Алігєрі
- •37.Політико-правові погляди Аль Фарабі
- •38.Вчення про державу і право Ібн Хальдуна
- •43 Політичні і правові ідеї Реформації т.Мюцлера і ж.Кальвіна
- •50. Політико-правова програма Вольтера.
- •52. Вчення ж.-ж. Руссо про три ступені нерівності і походження держави.
- •56. Вчення про договірне походження держави та природне право с. Пуфендорфа
- •57 Головні ідеї Хр. Томазія та Дж. Віко.
- •58 Політико правові погляди б. Франкліна.
- •Державно-правові ідеї Бенджаміна Франкліна
- •60 Поліико правіві концепції т.Джефферсона
- •61 Філософсько-правові погляди о.Гамільтона
56. Вчення про договірне походження держави та природне право с. Пуфендорфа
Пуфендорф віддає перевагу монархії тому, що влада в монархії не стиснута умовами місця і часу. Він стоїть за недоторканість влади німецьких князів та обмеження влади імперато-ра курфюрстами в тому вигляді, як це встановилося в Німеччині після «Золотої булли», відповідно до якої імператор обирався курфюрстами.
Пуфендорф не припускає ніякого опору і непідкорення верховній владі, котру він вважає священною і недоторканою.
Піддані повинні терпляче переносити всі утиски і капризи гос-подарів.і ні в якому разі не витягати проти нього меча. Він пропагує тільки деяке обмеження влади господаря становим представництвом. Він вимагає, щоб державним віросповіданням була так звана природна релігія, тобто віра в єдиного бога, творця і правителя світу. Церква повинна бути вільною організацією без примусової влади, але державі належить право спостереження за церквою, щоб вона служила її інтересам. Пуфендорф повністю використовує вчення природного права для виправдовування князівського абсолютизму, рабства, кріпосництва в умовах феодальної Німеччини.
57 Головні ідеї Хр. Томазія та Дж. Віко.
Основні погляди на державу та право висловлені саме в цій праці.
Держава - це "природне суспільство", що має верховну владу заради добробуту своїх громадян і створюється не Богом, а людьми (на основі договору).
Уплив державної влади на суспільство загалом і певних його членів може бути моральним (дає тільки поради: роби те, чого ти бажаєш, щоб інші робили для тебе), політичним (порада та наказ: роби іншим те, що ти бажаєш, аби вони робили для тебе), правовим (діє тільки наказ: не роби іншим того, чого ти не бажаєш собі).
Основою природного права є мораль, яка спонукає робити те, що відповідає розумній природі людей і співвідноситься з правом як внутрішній та зовнішній світ людини, якщо між ними виникає неузгодженість, то вирішується вона порадою (переконує) та наказами (примушує).
Визначальним у праві є примус, який здійснюється державою.
Одним з основних завдань права є звільнення держави від упливу церкви.
Мораль вища від права ("не може бути добрим політиком той, хто не є справді моральною особистістю").
Найкращою формою держави є монархія, а опертям влади її правителя - згода народу.
У разі порушення монархом умов суспільного договору народ має право на супроти в.
Основною причиною порушення миру між людьми є нерівність між багатими та бідними, котру можливо знищити комунізмом, але це може статися тільки в далекому майбутньому за умови досягнення морального вдосконалення людини.
Джамбаттіста Віко
Розглядав державу та право, як природно-історичні явища, котрі закономірно виникають і розвиваються в контексті виникнення та розвитку людської культури.
Усі народи, незалежно від раси та географічних умов, проходять одні й ті ж етапи розвитку.
Процес утворення людства та його розвитку проходять три періоди : аналогічні вікові людини:
божественний (дитинство) - період дикунства, обожнювання сил природи, відсутності державності та юридичних норм. Суспільством керують жерці, а право базується на божественному авторитеті;
героїчний (юності) - аристократична республіка, що визначає і відповідні риси права та законодавства. Закони створюються для користі правителів. Право перебуває на зародковому етапі, стосується лише привілейованої правлячої меншості, воно патриціанське, аристократичне; 4
людський (зрілості) - демократична республіка чи представницька монархія. Встановлюється громадянське суспільство для всіх людей. Основні принципи - свобода, юридична рівність, загальне благо. розвиток засад права: власність, свобода, захист. Після сходження за цими трьома етапами, настає падіння, повернення до варварства й історичний процес розпочинається знову, але вже на значно вищому рівні, ніж раніше.
Демократія - це найвищий результат розвитку людської культури, але через мінливість речей він не є довговічним, атому демократія є і часом зіткнень різних інтересів, після існування народної республіки народ повертається до монархії, за якої відпочиває від громадянських війн та політичної боротьби.
Основними формами людського правління є монархія та вільна народна республіка;
він обгрунтував історично закономірний процес становлення та розвитку суспільства, загальнолюдських цінностей і свобод.