52. Вчення ж.-ж. Руссо про три ступені нерівності і походження держави.

Концепцію суспільного договору як першооснову об'єднання людей у громадянське суспільство та державу демократичного типу розробив французький мислитель і письменник Жан-Жак Руссо. ставив на перше місце добру волю, почуття, емоції та пошану 1. Питання нерівності людей. Первісний природний стан людей був станом справедливим. Це була доба рівності, свободи, братерства за відсутності майнового розшарування, державного апарату насильства та приватної власності. Із "природного" стану люди поступово переходять у "суспільний" стан. Сім'ї об'єднуються в роди, а ті - в племена. З накопиченням багатства домінуючою стає приватна власність. Відтак виникла соціально-майнова нерівність. Організованість суспільства, - основна причи-на нерівності. В умовах пригноблення багатими бідних природний стан розпався. Багаті запропонували бідним укласти так званий суспільний договір про створення державної влади та законів, яким будуть підкорятися всі члени суспільства.Отже, держава, стала результатом загальнолюдської угоди. її метою було забезпечення права кожному індивідуму користуватися належною йому власністю. 2. Характеристика громадянського стану людства. У фазу громадянського стану люди вступили, з виникненням держави. У майбутнє Руссо вбачає у відновленні природного стану, але за умови збереження всіх позитивних досягнень суспільства. Влада належить народові як корпоративному органові - учаснику суспільного договору.3. Народний суверенітет. суверенітет народу виявляється у здійсненні ним законодавчої влади. Призначення уряду – втілювати в життя закони і підтримувати належний правопорядок. Відповідно до його вчення, невід'ємний суверенітет народу заперечує будь-яке представництво. Законодавча влада як суверенна державна влада, може і повинна здійснюватись самим народом безпосередньо. Отже, єдино справедливим урядуванням Руссо визнавав пряму демократію, Він сформулював основні риси і ознаки народного суверенітету - неподільність і невідчужуваність.

4. Форми правління:

а) демократія; б) аристократія; в) монархія.

Віддавав перевагу республіці, під якою він розумів будь-яку державу, яка управляється законами, незалежно від форми правління. Демократична форма правління прийнятна для невеликих держав; аристократична - для середніх; монархічна - для великих.

5. Правова концепція. Розробляючи концепцію права, Руссо послідовно проводив ідею свободи. Вона розглядалась ним як природна сутність людини, завдячуючи свободі, людина відрізняється від тварини, бо природна свобода полягає в незалежності. Від природи людині притаманне добро, вона не має власності, ні від кого і ні від чого не залежить, а, отже, - є вільною.

53-54Політико-правова ідеологія французького соціалізму

(Мореллі, Г. Маблі, Г.Бабеф)

Критику буржуазного суспільства і переконаність у необхідності утвердження комуністичного суспільства як єдино раціонального і як такого, що відповідає прагненням людей до утвердження свободи, і рівних можливостей в користуванні життєвими благами знаходимо в комуністичних трактатах представників французького утопічного соціалізму епохи Просвітництва Мельє, Маблі, Мореллі, Бабефа.

Головні ідеї Мореллі: 1) запровадження загальної власності на все крім предметів особистого вжитку;

2) забезпечення всіх людей роботою;

3) встановлення обов’язку кожного громадянина сприяти загальній користі відповідно до його сил, можливостей та віку;

4) Головна функція держави – регулювати промисловість та сільськогосподарське виробництво, а також розподіл продуктів;

Головні ідеї Маблі: 1) свобода та рівність притаманні природному стану;

2) побудова суспільства на засадах рівності всіх людей;

3) скасування приватної власності;

4) просвіта всіх громадян;

Головні ідеї Бабефа: 1) свобода та рівність людей досягаються тільки через рішучу боротьбу;

2) приватна власність головне джерело нерівності;

3) утворення замість держави національної громади члени якої володіли б широкими політичними правами;

4) існування в суспільстві дозованої свободи.

55.Правова теорія Ч.Беккаріа.Обгрунтування заборони смертної кари. Чезаре Беккаріа поклав початок гуманістичному напряму кримінального права та судочинства. Формула«Немає злочину, якщо він не передбачений законом», принципіи: відповідність покарання злочинові. пропонує побудувати «точну й загальну шкалу злочинів і покарань»,. Із цим принципом пов’язаний принцип рівності громадян перед кримінальним законом незалежно від їх станової належності. Програмною вимогою вченого є загальне пом’якшення, максимальна гуманізація покарань.

заперечує застосування тортур. «Злочин або встановлено, або не встановлено, — Якщо встановлено, то для покарання достатньо стабільного закону й тортури не потрібні... Якщо не встановлено, то не можна катувати невинуватого. Переконливими є аргументи проти смертної кари. На думку вченого, смертна кара є неприйнятною з трьох причин. По-перше, ніхто не має права позбавляти життя, оскільки воно є вищим благом, По-друге, смертна кара нікого не лякає й нікого ще не втримала від нанесення суспільству шкоди. По-третє, смерть на підставі закону є логічним протиріччям, оскільки закони не можуть одночасно забороняти вбивство й передбачати його як покарання: Тільки в одному випадку визнає неминучість смертної кардени: коли звинувачений має таку могутність і зв’язки, що може загрожувати суспільству навіть із в’язниці. Таким чином, він виправдовує страту тирана. Ідеї Беккаріа виходять за межі кримінального права та судочинства, захищають такі універсальні цінності, як свобода, честь і гідність людини, що забезпечуються справедливими законами.