50. Політико-правова програма Вольтера.

Справедливе та прогресивне правління, теоретично могла б забезпечити й монархія, але тільки «просвітницька» Перешкоду для встановлення такої монархії бачить у середньовічних обмеженнях, насамперед церкві, аристократії, судах магістратів. Тривалий час Вольтер вважав найкращою формою правління конституційну монархію, а взірцем державотворчого прогресу в Європі — англійський державний лад. Згодом що досконалого устрою не існує, але «найбільш стерпним з усіх безсумнівно є республіканський, оскільки він більше інших наближає людину до природної рівності», краще забезпечує свободу, захищає право приватної власності. Саме рівність, свободу й приватну власність мислитель вважає невід’ємними складовими природного життя людини, які мають забезпечуватись державою. Людську рівність розглядає як: рівний правовий статус громадянина, рівний захист його прав, рівну залежність від закону, але не майнова рівність. Поділ людей на бідних та заможних філософ вважає природним. Свободу мислитель вважає природно властивою людині. Свобода «полягає в тому, щоб залежати виключно від законів», створених вільними людьми. Законами мають бути закріплені невідчужувані природні права людини на приватну власність, особисту недоторканність, свобода віросповідання, слова, друку. Право приватної власності, також відповідає людській природі, отже, є невідчужуваним, не підлягає обмеженню з боку держави. Активно пропагує необхідність розбудови системи правосуддя на засадах законності, рівності, гласності, справедливості, оперативності, захисту прав підсудних за допомогою професійних захисників (адвокатів).

51. політико правові погляди Ш.Монтеск’є. Шарль Луї Монтеск’є. політичною свободою є можливість і необхідність вчиняти так, як дозволяють закони. Головне, щоб у державі закони панували над волею правителів. Форми правління класифікує за природою й принципами. За природою виділяє три форми правління: 1) республіку — демократію, або аристократію; 2) монархію. - монарх керує на основі законів; 3) деспотію одна особа править всім, не залежно від законів. Ці форми, за Монтеск’є, діють на підставі певних принципів — психологічної основи державної влади. Визначає, що принципом деспотії є страх, принципом республіки — доброчесність , принципом монархії — честь. Розвиває доктрину — теорія поділу влади. Учений визначає, що в кожній державі є три види влади: законодавча, виконавча й судова. Монтеск’є робить логічний висновок, що всі три види влади мають належати різним органам, особам. Так, законодавча влада має належати всьому народові. Виконавчою владою Монтеск’є пропонує наділити монарха або інших осіб. Що стосується судової влади, то її функції автор пропонує передати особам з народу, що мають обиратися на певний термін і скликатися в разі необхідності для створення суду. Стрижнем механізму поділу влади є система стримувань і противаг, що мають діяти всередині цього механізму . Отже, законодавчу й виконавчу влади слід врівноважити, але із збереженням підпорядкованості виконавчої влади законодавчій. Це завдання виконує система стримувань і противаг , що складається, з таких юридичних інструментів: 1) надання законодавчій владі права контролювати виконання законів виконавчою владою; 2) надання виконавчій владі права скасовувати рішення законодавчої; 3) заборона законодавчій владі за будь-яких обставин звинувачувати й судити особу, що здійснює виконавчу владу; 4) заборона законодавчому органу видавати будь-які акти, крім законів; 5) внутрішня противага в самій законодавчій владі шляхом впровадження двопалатної організації законодавчого органу: одна палата є представництвом народу , друга — складається із спадкової знаті, кожна палата наділяється правом скасовувати рішення іншої. Головною метою Монтеск’є є забезпечення не стільки рівноваги видів влади, скільки впровадження дійового юридичного механізму рівноваги суспільних сил. І поділ влади таку рівновагу забезпечує.