2.2. Передумови й умови функціонування ринкових відносин

За адміністративно-командної економічної системи, із характерними для неї централізованим управлінням на всіх рівнях, монополією державної власності та жорстким розподілом товарних ресурсів, про функціонування повноцінного ринку годі було й казати.

Щоб подолати наявні в економіці деформації й розбудувати соціально-зорієнтоване ринкове господарство, в Україні треба розв’язати низку проблем.

Першочерговим завданням є роздержавлення та демонополізація економіки, зокрема й товарного обігу. Це дасть змогу впровадити різні форми власності й господарювання та вільну конкуренцію між суб’єктами господарювання.

Формування конкурентного середовища вимагає наявності достатньої кількості продавців та покупців, насиченості ринку товарами. Для розв’язання цієї проблеми потрібна структурна перебудова економіки, подолання її дефіцитного характеру та незбалансованості.

Важливим є поступовий відхід від затратної моделі ціноутворення, формування механізму ринкового ціноутворення, створення умов для суб’єктів ринку самостійно встановлювати ціни, вільно маневрувати ресурсами та капіталами.

Безперешкодний рух товарів можливий за умови створення ринкової фінансово-кредитної та грошової інфраструктури, гарантування рівних умов для вливання капіталів у будь-яку сферу інвестування.

Розв’язання цих завдань сприятиме створенню умов для функціонування ринку як невід’ємної частини національної економіки.

Серед таких найсуттєвіших умов виокремлюють:

1) рівноправність усіх форм власності та господарювання, економічну незалежність суб’єктів господарювання, їхню економічну свободу та рівність стосовно всіх питань господарювання;

2) наявність і доступність достовірної й повної інформації про ринок;

3) здатність контрагентів ринкових відносин впливати на рівень цін;

4) наявність достатньої кількості продавців і покупців на ринку товарів, можливість вибору для суб’єктів ринкових відносин і конкуренції між ними;

5) існування розвиненої системи підприємництва, а також горизонтальних, зокрема й зовнішньоекономічних зв’язків, що переважатимуть над вертикальними;

6) наявність законодавчої бази функціонування ринку, зокрема антимонопольного, податкового, торгівельного законодавства;

7) створення сучасної ринкової інфраструктури.

Наявність та дотримання цих загальних умов забезпечують нормальне функціонування ринкових відносин, стабільність усієї ринкової системи.

2.3. Класифікаційні ознаки та види ринків

Сучасний ринок є складною інтегрованою системою для аналізу й характеристики структури якої використовують різноманітні класифікаційні ознаки та критерії. Класифікація ринків необхідна також для глибшого розуміння закономірностей та особливостей організації ринкових процесів, функцій їхньої інфраструктури.

Тому з огляду на мету дослідження обирають конкретні класифікаційні ознаки і розробляють відповідну класифікацію. У теорії маркетингу вирізняють ринок ресурсів (ринки сировини, валютні ринки та ринки праці); ринок товарів та послуг; ринок виробників; ринок споживачів; ринок посередників.

Іншу класифікацію використовують у політичній економії. Розширені класифікації пропонують професори А. В. Войчак і В. Я. Кардаш. Незважаючи на певні відмінності й розбіжності в цих класифікаціях, їх поєднує спільність найістотніших класифікаційних ознак: економічне призначення об’єктів ринку, географічне розташування, суб’єкти ринку, характер співвідношення попиту і пропозиції, рівень розвитку конкуренції тощо (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Класифікація ринків

№	Класифікаційна ознака	Види ринків
1	Економічне призначення об’єктів ринку	Ринок товарів і послуг Ринок праці (робочої сили) Ринок капіталів
2	Функціональне призначення об’єктів ринку	Ринок товарів виробничо-технічного призначення Ринок споживчих товарів Ринок нерухомості Ринок цінних паперів
3	Галузева належність об’єктів ринку	Автомобільний ринок Комп’ютерний ринок Аграрний ринок тощо
4	Фізико-хімічні та конструктивні особливості об’єктів ринку	Ринок металів Ринок зерна Ринок тканин тощо
5	Обсяги та методи продажу об’єктів ринку	Оптовий ринок Роздрібний ринок Біржовий ринок Аукціон тощо
6	Суб’єкти ринку	Ринок державних структур Ринок промислових підприємств Ринок посередників Ринок кінцевих споживачів
7	Географічні межі ринку	Місцевий (локальний) ринок Регіональний ринок Національний ринок Світовий ринок
8	Рівень впливу держави	Вільний Замкнутий (монополістичний) Регульований
9	Відповідність законодавству	Легальний Тіньовий
10	Характер співвідношення попиту та пропозиції	Ринок продавця Ринок покупця
11	Рівень розвитку конкуренції	Ринок досконалої конкуренції Ринок недосконалої конкуренції

У таблиці 2.1 наведено класифікацію ринків за найвживанішими класифікаційними ознаками.

Більшість із перелічених ознак характеризує особливості об’єкта ринкових відносин. Найдетальніше диференційовано ринок товарів та послуг (у подальшому – товарний ринок). Це зумовлено як значними обсягами цього ринку, так і його впливом на стан інших ринків. Адже саме на цьому ринку здійснюється обіг речових чинників виробництва, задовольняється попит людини в предметах споживання. Саме тут відбувається інтеграція ринків сировини, робочої сили та капіталу, закладаються підвалини розвитку продуктивних сил. Визначаючи потреби в товарах та послугах, цей ринок впливає на розподіл інвестиційних ресурсів, виявляє найпривабливіші галузі для залучення капіталів, сприяє створенню нового або вдосконаленню наявного виробництва. Разом із тим на його розвиток справляють вплив інші ринки, перш за все ринок капіталів, робочої сили тощо. Цей взаємозв’язок формує певну структуру інтегрованої ринкової системи, порушення якої веде до зміни ситуації у загальній економічній системі.