
- •Інфраструктура товарного ринку
- •Тема 1 Предмет, метод і завдання курсу
- •1.1 Інфраструктура товарного ринку як складова економічної теорії
- •1.2. Категорії дисципліни та взаємозв’язок їх
- •1.3. Функції та завдання дисципліни
- •1.4. Генеза дисципліни, логіко-структурна схема її побудови
- •Тема 2 Сутнісна характеристика товарного ринку
- •2.1. Поняття та економічний зміст ринку
- •2.2. Передумови й умови функціонування ринкових відносин
- •2.3. Класифікаційні ознаки та види ринків
- •2.4. Особливості товарного ринку
- •2.5. Форми та методи регулювання товарного ринку
- •2.6. Види ринкових процесів на товарному ринку
- •Тема 3 Інфраструктура товарного ринку: сутність, склад і проблема розвитку
- •3.1. Сутність та значення інфраструктури товарного ринку в економіці
- •3.2. Особливості діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку
- •3.3. Елементи інфраструктури товарного ринку
- •3.4. Функції інфраструктури
- •3.5. Маркетингові посередники як підґрунтя інфраструктури товарного ринку, їх типи
- •3.6. Показники оцінювання стану та розвитку інфраструктури товарного ринку
- •3.7. Маркетингова концепція розвитку суб’єктів інфраструктури
- •3.8. Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку
- •Тема 4 Макроорганізація оптової торгівлі
- •4.1. Сутність та місце оптової торгівлі в ринкових процесах
- •4.2. Функції оптової торгівлі
- •4.3. Особливості оптової торгівлі продукцією виробничо-технічного призначення
- •4.4. Характеристика основних видів оптової торгівлі
- •4.5. Макроекономічні показники оптової торгівлі
- •Тема 5 Підприємства оптової торгівлі
- •5.1. Види й організаційно-правові форми підприємств оптової торгівлі
- •5.2. Загальна характеристика діяльності підприємств оптової торгівлі
- •5.3. Організація оптової закупівлі товарів
- •5.4. Оптовий продаж товарів
- •5.5. Послуги підприємств оптової торгівлі
- •5.6. Показники діяльності підприємств оптової торгівлі та методи їх визначення
- •Тема 6 Торговельно-посередницька та посередницька діяльність на товарному ринку
- •6.1. Сутність та види торговельно-посередницької діяльності
- •6.2. Торгівля через торговельно-посередницькі структури
- •6.3. Характеристика посередницької діяльності
- •6.4. Основні типи посередників та їхні функції
- •6.5. Організація роботи посередників
- •6.6. Винагорода й мотивація посередників
- •Тема 7. Інформаційна та організаційно–комерційна діяльність
- •7.1. Сутність та призначення інформаційної й організаційно–комерційної діяльності
- •7.2. Інформаційні продукти і послуги
- •7.3. Організаційно-комерційні послуги: види, організація надання
- •7.4. Ефективність інформаційних та організаційно-комерційних послуг
- •Тема 8. Роздрібна торгівля
- •8.1. Сутність, ознаки та форми роздрібної торгівлі
- •8.2. Функції та послуги суб’єктів роздрібної торговельної діяльності
- •8.3. Організація роздрібної торгівлі
- •8.4. Маркетингові рішення роздрібної торгівлі
- •8.5. Нормативно-правові засади діяльності суб’єктів роздрібної торгівлі
- •Тема 9. Товарні біржі
- •9.1 Сутність біржової торгівлі та Ії роль у ринковій економіці
- •9.2. Види бірж та правові засади їхньої діяльності в Україні
- •9.3. Порядок створення й організація діяльності товарної біржі
- •9.4. Організація і технологія біржової торгівлі
- •9.5. Біржові товари
- •9.6. Особливості біржових угод на товарній біржі
- •9.7. Брокерська діяльність на товарній біржі
- •Тема 10. Лізинг
- •10.1 Визначення та економічне значення лізингу
- •10.2. Класифікаційна характеристика видів і форм лізингу
- •10.3. Сутність і послідовність здійснення лізингових угод
- •10.4. Нормативно-правова база відносин суб’єктів лізингу
- •10.5. Економічні засади лізингових угод
- •Тема 11. Персональний продаж товарів та послуг
- •11.1 Сутність, форми та відмінності персонального продажу
- •11.2. Управління персональним продажем
- •11.3. Головні складові процесу персонального продажу
- •11.4. Торгові представники і вимоги щодо них
- •11.5. Нові форми продажу товарів та послуг
- •Питання до іспиту
- •Інфраструктура товарного ринку як складова економічної теорії
6.3. Характеристика посередницької діяльності
Господарсько-торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, має різні форми. Однією з них є комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності.
Господарський Кодекс України (ст. 295) так визначає його сутність:
«Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє».
Основною діючою особою цієї діяльності є посередник. У зарубіжній ринковій термінології існує багато термінів, які можна перекласти як посередник. Але в усіх випадках серцевиною цього поняття є слово «середній».
Посередник – це такий суб’єкт господарювання, який перебуває посередині між двома іншими й виконує функцію зведення їх з приводу обміну товарами в матеріально-речовій формі чи в формі послуг.
Таким чином, комерційне посередництво відрізняється від інших форм господарсько-торговельної діяльності тим, що посередник не здійснює продаж товару від власного імені й виконує обмежену кількість функцій в інтересах та під контролем клієнта.
Він організовує зустріч продавця та покупця й бере участь у переговорах з приводу умов договору купівлі-продажу товару.
Комерційні посередники, так само як і ті, що займаються оптовою торгівлею чи перепродажем товарів, спеціалізуються чи то на певному асортименті, чи то на різних групах клієнтів. Це дає їм змогу виконувати значний обсяг робіт з підготовки до зустрічі сторін і проведення переговорів. Вони інформують виробника (продавця) про:
кон’юнктуру ринку, технічні, валютні та митні правила; діяльність на своєму ринку конкурентів, їхні ціни, умови поставки та платежу, технічні й споживчі характеристики їхніх товарів; правові обмеження та інші обставини, що мають значення для реалізації товарів на визначеній у договорі території;
інформують потенційних покупців про споживчі характеристики пропонованого товару, проводять активну рекламну компанію;
вживають заходів щодо формування належної репутації та привабливого іміджу продавця;
організовують ділові контакти виробника (продавця) із перспективними покупцями, представниками ділових кіл, управлінських структур та інших організацій, від яких залежить прийняття рішень з укладання угоди купівлі-продажу.
Посередник може також сприяти належному здійсненню угоди, забезпечувати своєчасне і точне виконання договірних зобов’язань сторонами.
У 1996 році Міжнародна торговельна палата розробила Типовий комерційний агентський контракт, згідно з яким головним обов’язком комерційного агента є пошук покупців і збирання замовлень для виробника на виготовлення та постачання пропонованого ним товару.
До операцій комерційного посередництва належать також брокерські операції. Вони здійснюються професійними посередниками, які сприяють укладанню угод між зацікавленими сторонами-клієнтами. Такі посередники виступають як організатори товарного обігу, вони не є сторонами угоди купівлі або продажу, а лише надають необхідну інформацію про умови угоди сторонам, які й беруть на себе зобов’язання за угодою. Брокери працюють, як правило, на підставі окремих доручень клієнта. Головне завдання брокера, відповідно до доручення клієнта, – знайти найвигіднішого покупця на пропонований ним товар (і навпаки) й створити сприятливі умови для підписання контракту між сторонами. Операції посередника з підготовки угоди передбачають надання замовникові комерційної інформації про пропонований обсяг товару та його ціну, технічні та споживчі характеристики, стан ринку; пошуку контрагента та ведення з ним переговорів на основі отриманих від клієнта технічних і рекламних матеріалів; підготовки проекту угоди, доставки сторонам інформації, що сприяє укладенню й здійсненню договору.
Посередник може взяти на себе зобов’язання:
контролювати виконання угоди та висування рекламацій;
надавати гарантію платоспроможності покупця (обов’язки делькредере);
добір партії товару певного асортименту;
постійне інформування клієнтів щодо кон’юнктури й тенденцій розвитку певного сегмента ринку.
В угодах, що їх укладають клієнти із посередниками, можуть бути розширені зобов’язання останніх, або укладатися окремі угоди на виконання певних операцій. В усіх випадках угода передбачає розмір та порядок виплати винагороди посереднику за вчинені дії.
Предметом діяльності комерційних посередників, крім організації обігу продукції виробничо-технічного призначення та виробів широкого вжитку, є також сприяння товаровиробникам в ефективному використанні виробничих потужностей, розширенні й удосконаленні виробничої кооперації.
Посередники, як правило, мають тривалі та довірчі відносини з виробниками та володіють інформацією про наявність в останніх унікального обладнання та рівень його завантаженості. За дорученням власника такого майна вони ведуть пошук виробників, які мають потребу у виконанні певних робіт на такому обладнанні, та створюють умови для укладання угоди про кооперацію, або на виконання певного обсягу робіт в узгоджений строк за відповідну плату.
Посередник надає замовникові вичерпну інформацію про технічний стан і характеристику виробничого обладнання, умови його використання, порядок та умови розрахунків за виконану роботу, бере участь у проведенні переговорів, укладанні та здійсненні угоди.
Варто зазначити, що розглянуті види посередництва в чистому вигляді трапляються доволі рідко. Більшість посередників виконують різні види посередницьких операцій або репрезентують інтереси клієнта за багатьма видами товарів.