Розділ 3 шляхи покращення конкуренції в сільському

3.1. Проблеми розвитку сільського господарства України в контексті європейської інтеграції

Україна перейшла на новий етап соціально-економічного розвитку, який зумовлений посиленням демократичних процесів та орієнтацією на розвинуті європейські країни. Ринок Європейського Союзу є одним з найбільш платоспроможним і, відповідно, представляє значний інтерес для української економіки. Оскільки товарні потоки ЄС концентруються саме в його межах тому, саме інтеграція може забезпечити Україні бажану присутність на його території.

Зважаючи на те, що більшість регіонів України є аграрними, постає питання як наша аграрна економіка відреагує на можливе розширення ЄС. Цілком очевидно, що вітчизняна продукція не зможе витримати європейської конкуренції ні за якістю продукції ні за її обсягом, оскільки аграрна сфера є надто не ефективною, не прибутковою та застарілою. Незважаючи на такий негативний стан аграрної економіки слід подолати цю кризу зважаючи на те, що Україна має всі потенційні можливості ефективного економічного зростання [6, с.76].

В контексті інтеграції до ЄС Україна повинна забезпечити такий рівень розвитку сільського господарства за якого зовнішньоекономічна лібералізація не могла б ніяким чином зашкодити аграрній сфері, а лише підвищити конкурентоздатність вітчизняної економіки.

Для досягнення економічного зростання Україні слід подолати низку проблем, які перешкоджають росту в сільському господарстві, а саме: декларативність та недієвість державних програм розвитку сільського господарства; низький рівень ринкової інфраструктури; інформаційний вакуум сільського населення; нестача фінансових ресурсів; дефіцит парку сільськогосподарської техніки (складає близько 10 тис. одиниць); нестабільність цін; застарілість технологій; нестабільна та неефективна законодавча база, тощо (див. Рис.1).

Сильні сторони 1. Подолання економічного спаду в сільському господарстві та поступова стабілізація сільськогосподарського виробництва. 2. Розширення місткості світового ринку продовольства. 3. Сприятливі природно - кліматичні умови та транзитні можливості. 4. Наявність земельних територій, що дозволяють виробляти та експортувати екологічно чисту продовольчу продукцію.

Слабкі сторони 1. Кризовий стан ресурсного потенціалу сільського господарства та складне фінансове положення сільськогосподарських товаровиробників. 2. Слабо розвинена ринкова та виробнича інфраструктура АПК. 3. Загострення соціальних проблем сільської місцевості. 4.Недостатній рівень державного регулювання та підтримки аграрного виробництва.

Можливості 1. Формування потужного виробника та експортера агропродовольчої продукції. 2. Зміцнення конкурентних позицій за рахунок переходу до інноваційного типу розвитку АПК. 3. Забезпечення продовольчої безпеки та стабільного розвитку галузі, динамічне вирішення соціальних проблем сільської місцевості, виходячи з власних ресурсів. 4. Вихід на світовий ринок з екологічно чистою продукцією.

Загрози 1.Посилення тенденцій до зменшення державного регулювання та підтримки аграрного сектора економіки в зв’язку з приєднанням України до СОТ. 2. Розширення доступу зарубіжних виробників та захоплення ними ключових позицій на вітчизняному продовольчому ринку. 3. Занепад ресурсної бази сільського господарства може призвести до повної втрати продовольчої безпеки. 4. Непоправні зміни в соціальній та демографічній ситуації в сільській місцевості.

Рис.1. Структура SWOT-аналізу конкурентоспроможності сільського господарства України.

Перша сторона державної підтримки аграрного сектору обов’язково повинна бути доповнена вирішенням інших проблем, найголовніша з яких відсутність інвестицій у аграрний сектор . Цю проблему могло б певною мірою вирішити державне регулювання цін на сільськогосподарську продукцію. Створення державного запасу продовольчих товарів та гарантування на певні групи товарів відповідної мінімальної ціни дозволило би сільськогосподарським виробникам користуватися послугами фінансових ринків та отримувати кредити під майбутній врожай. Такі дії можуть забезпечити цінову, політичну стабільність, збільшити можливість селян у плануванні своєї фінансово-економічної діяльності, зменшити потребу фермерів у державних кредитах та значно збільшити обсяг виробництва сільськогосподарської продукції [17, с.52]. Зважаючи на вкрай незадовільний стан сільського господарства України необхідно використовувати досвід європейських країн та забезпечити, принаймні на початковому етапі розвитку дотування сільського господарства. Наприклад втримання своїх позицій сільськогосподарськими виробниками Польщі посприяло їх значне мікро та макро кредитування, а також дотування аграрної сфери.

Перехід України до нових відносин господарювання є складним і багато необхідних елементів ринкової економіки знаходяться на початковому етапі свого розвитку. Недостатня для економічного піднесення інфраструктура українського аграрного ринку створює значні проблеми для його розвитку. Відбувся дисбаланс виробництва сільськогосподарської продукції у сторону збільшення обсягу продукції індивідуальних виробників (домашніх господарств) за рахунок його зменшення у селянських спілках. Статистичні дані свідчать, що кількість земель, які обробляють домогосподарства збільшується поряд із падінням ефективності їх обробітку. Домашні господарства не мають достатньо основних засобів, фінансових ресурсів, агроекономічної культури, що дуже негативно впливає на їх обсяги виробництва і створює проблему втрати родючості земель. Така ситуація поглиблюється відсутністю мережі збуту виробленої продукції, яка зводиться до випадкових угод за надзвичайно низькими цінами. Цю проблему може вирішити створення кооперативних, заготівельних, кластерних об’єднань, бірж, насичення ринку підприємствами по переробці сільськогосподарської сировини, широка участь селян у ярмарках-продажах, виставках, об’єднання селян у спілки, тощо. Суттєвим внеском у розвиток аграрної економіки є відновлення селекційних та науково-дослідних інститутів, діяльність яких спрямована на покращення фонду рослинницької та тваринницької продукції. Поширення результатів їх діяльності як на комерційній основі так і надання в безоплатне володіння, з наступним контролем їх використання, державою може значно прискорити ефективний розвиток сільського господарства.

Зважаючи на значний ризик форс-мажорних обставин сільського господарства, доцільно запровадити державну систему страхування аграрних підприємств та здійснювати відшкодування збитків, спричинених ними [5, с.24].

Темпи зростання ВВП в Україні останніх років, дають підставу очікувати піднесення в галузі сільського господарства. Незважаючи на великий перелік проблем, які постають перед Україною на шляху інтеграції до ЄС, Україна має значні шанси на рівнозначне та гідне становище в європейській сім’ї та чільне місце у світовому співтоваристві.