Растрова графіка.
Основним елементом растрового зображення є точка (крапка). Якщо зображення екранне, то ця точка називається пікселем. У залежності від того, на яку графічну розподільчу здатність екрану налаштована операційна система комп’ютера, на екрані можуть розміщуватись зображення, які мають 640х480, 800х600, 1024х768 і більше пікселів.
З розміром зображення безпосередньо пов’язана його розподільча здатність. Цей параметр вимірюється в точках на дюйм (dots per inch — dpi). У монітора з діагоналлю 15 дюймів розмір зображення на екрані становить приблизно 28х21см. Знаючи, що в одному дюймі 25,4 мм, можна розрахувати, що при роботі монітора в режимі 800х600 пікселів розподільча здатність екранного зображення рівно 72 dpi.
При друці розподільча здатність повинна бути набагато вище. Поліграфічний друк повноколірного зображення вимагає розподільчої здатності 200—300 dpi. Стандартний фотознімок 10х15 см повинен мати приблизно 1000х1500 пікселів. Отже, таке зображення буде мати 1,5 млн. точок, а якщо зображення кольорове і на координування кожної точки використані три байти, то звичайній фотографії відповідає масив даних розміром більше 4 Мбайт.
Як бачимо, великий обсяг даних — це основна проблема при використанні растрових зображень. Для активних робіт з крупними ілюстраціями типу журнальної полоси потрібні комп'ютери з великими розмірами оперативної пам’яті (128 Мбайт і більше). Такі комп'ютери повинні мати і високопродуктивні процесори.
Другий недолік растрових зображень пов'язаний з неможливістю розглянути деталі. Оскільки зображення складається із точок, то збільшення зображення призводить до того, що ці точки стають крупніші. Ніяких деталей при збільшенні растрового зображення роздивитись не вдається. Більше того, збільшення точок растру візуально спотворює ілюстрацію і робить її грубою. Цей ефект називається пікселізацією.
Векторна графіка.
У векторній графіці основним елементом зображення є лінія. В растровій графіці також існують лінії, але там вони розглядаються як комбінації точок. Відповідно, чим довша растрова лінія, тим більше пам'яті вона займає. У векторній графіці обсяг пам'яті, який займає лінія не залежить від розміру лінії, оскільки лінія представляється у вигляді формули, а точніше, у вигляді декількох параметрів. Що б ми не робили з цією лінією, міняються тільки її параметри, які зберігаються в чарунках пам'яті. Кількість чарунків залишається незмінним для будь-якої лінії.
Лінія — це елементарний об'єкт векторної графіки. Все, що є у векторній ілюстрації, складається з ліній. Найпростіші об'єкти об'єднуються в складніші, наприклад, об'єкт чотирикутник можна розглядати як чотири взаємопов'язані лінії, а об'єкт куб як дванадцять взаємопов'язаних ліній, або як шість чотирикутників. Через такий підхід векторну графіку часто називають об'єктно-орієнтованою графікою.
Як усі об'єкти, лінії мають властивості. До цих властивостей відносяться: форма лінії, її товщина, колір, характер лінії (суцільна, пунктирна тощо). Замкнуті лінії мають властивість заповнення. Внутрішня область замкнутого контуру може бути заповнена кольором, текстурою, картою (заготовлені растрові зображення).
Говорячи про растрову графіку ми вказували на її недоліки: значний обсяг масивів даних і неможливість масштабувати без втрати якості.
Векторна графіка цих недоліків не має, але значно ускладнює роботу зі створення художніх ілюстрацій. На практиці засоби векторної графіки використовують не для створення художніх композицій, а для оформлювальних, креслярських і проектно-конструкторських робіт.
У векторній графіці достатньо складні композиції займають невеликий обсяг. Питання масштабування вирішуються також легко. При необхідності зображення можна збільшувати до найдрібніших деталей.