8Переваги та недоліки мажоритарної і пропорційно виборчої системи

Мажоритарна виборча система є найстаршою з - поміж використовуваних у наш час. Найпоширенішими є два різновиди мажоритарної системи: система абсолютної більшості та відносної.

Перевагами мажоритарної системи (відносної більшості) є:

а) голосування відбувається в один тур, а, отже, не потребує додаткових витрат для проведення другого туру виборів;

б) за даної системи також простіше створити ефективну більшість, яка матиме можливість призначити уряд;

в) зв'язок виборців та обраного ними депутата існує постійно і виборці мають свого постійного представника у парламенті, який знатиме (найактивніші члени територіальної громади про це завжди дбають) про проблеми свого округу;

г) така система дозволяє отримати депутатський мандат позапартійному кандидату.

Що стосується основних недоліків мажоритарних систем, то вони є наступними:

а) за системи відносної більшості діє принцип «переможець бере усе» (the winner takes it all) - переможений залишається ні з чим і створюється загроза «виборчої диктатури» меншості над більшістю [2] (особливо яскраво це наразі проявляється на прикладі діяльності голів міст, сіл, селищ, які були обрані за принципом відносної більшості, яка подекуди становила 35-45% голосів виборців, а, отже, по суті, є меншістю суспільства);

б) за системи абсолютної більшості часто доводиться проводити другий тур виборів (до якого потрапляють два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів з - поміж інших) або перевибори, а це, як правило, призводить до зменшення, зниження активності виборців, а відтак далеко не завжди обраний депутат представляє більшість населення свого округу;

в) за системи абсолютної більшості у разі, якщо жоден з кандидатів у другому турі не отримав необхідної підтримки (50% + 1 голос), округ, у якому проводилися вибори, на певний час залишається непредставленим у парламенті (зокрема, на виборах до Верховної Ради 1994 року у сімдесят одному окрузі з тих, де не було обрано депутата, кандидат - переможець отримував понад 47% голосів виборців [3]. Сталося так через те, що дуже часто виборці голосували «проти всіх» й таким чином воля абсолютної меншості населення (часто це було 5-7%) виявлялася вирішальною);

г) часто дискримінуються малі, так звані «« треті» партії, які практично втрачають шанси бути представленими у законодавчому органі тому, що виборці часто орієнтуються на представників найбільших та найвпливовіших (в сучасній Україні читай - найрейтинговіших партій, вважаючи, що представники так званих «третіх» партій не зможуть ефективно працювати в парламенті в умовах меншості;

ґ) влада має більше можливостей та ресурсів тиску на депутатів - мажоритарників, аби вони з особливо принципових для влади питань голосували саме так, як цього від них вимагають (особливо це стосується позапартійних кандидатів, які не мають можливості захистити себе за допомогою політичної партії);

д) при застосуванні мажоритарної системи є можливість (особливо у державної влади) впливати на результати виборів, застосовуючи різноманітні маніпулятивні технології (як - от - масове «переселення» виборців з одного округу до іншого, маніпулювання з кордонами виборчих округів).

Особливу увагу варто звернути на такий недолік мажоритарної системи - відносної більшості, як виборчий диктат меншості над більшістю. Задля кращої ілюстрації звернімо увагу на Велику Британію, де саме така система застосовується не одне століття. Реально отримуючи меншість голосів виборців від їх загальної кількості, провідні партії Об'єднаного Королівства мають змогу отримувати абсолютну більшість місць у парламенті і втілювати у життя такі рішення, які не завжди дістають підтримку переважної частини суспільств

ДО НЕДОЛІКІВ ПРОПОРЦІЙНОВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ

Що ж до недоліків цієї системи, то до них насамперед варто віднести такі:

а) зазначена система загалом незрозуміла широкому колу громадян;

б) послаблюється безпосередній контакт із виборцями, деперсоніфікується голосування, особливо тоді, коли застосовується принцип партійного формування виборчого списку, за якого виборці не мають змоги змінити порядок розташування кандидатів у списку і, голосуючи за партію, «погоджуються» із запропонованим нею списком кандидатів, а партії, у свою чергу можуть включати до свого списку одіозних політиків, які не мали б шансів бути обраними за мажоритарної системи;

в) партії мають можливість «продавати» місця у своїх виборчих списках;

г) посилюється контроль партії над кандидатами (в деяких випадках партія може позбавити свого депутата мандату за «порушення партійної дисципліни»);

ґ) вона сприяє фрагментації політичних сил, а подекуди сприяє входженню до парламенту крайніх радикальних партій; д) міжпартійні компроміси та домовленості у передвиборний період досягаються рідко;

е) пропорційне представництво може заважати повноцінній роботі уряду, якщо він не має стабільної більшості на свою підтримку;

є) при розпаді правлячої парламентської коаліції і неможливості створити нову проводяться дострокові вибори, а це, у свою чергу, викликає апатію серед виборців і сприяє абсентеїзму;

ж) при наявності великої кількості недостатньо впливових партій, партії, які подолали виборчий поріг, нерідко отримують дві третини - три чверті голосів виборців, але при цьому розподіляють усі 100% місць у парламенті, що нерідко викликає суспільне обурення;