40. Охарактерезуйте предмет структуру пол. Влади

ПОЛІТОЛОГІЯ (грец. politika – державні й суспільні справи і logos – слово, поняття, вчення) – наука, об’єктом якої є політика і її відносини з особистістю та суспільством.

ПРЕДМЕТОМ ПОЛІТОЛОГІЇ є вивчення об’єктивних закономірностей світового політичного процесу, політичних відносин в окремих країнах і групах держав; відносини між класами, державами, націями, де головне завдання полягає в тому, щоб утримати, зберегти або завоювати владу; способи управління соціально-політичними процесами.

Політологія виступає як спеціальна теорія політики, котра відрізняється від інших наук наступним:

– вивчає політичну сферу суспільного життя не в загальному ряду багатьох інших об’єктів, як це роблять, наприклад, філософія, соціологія чи історія, а як єдиний і основний об’єкт;

– вивчає не окремі аспекти політичного життя, а розглядає його як багатомірну, цілісну систему;

– головним своїм предметом має пізнання закономірностей діяльності з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади.

– має на меті виробити знання, які дадуть змогу орієнтуватися в навколишньому світі й завдяки цьому активно освоювати, перетворювати його, передбачати й свідомо формувати політичну сутність суспільства, упорядковувати стосунки між людьми на засадах загальнолюдських ціннісних орієнтацій.

СУТНІСТЬ ПОЛІТОЛОГІЇ полягає в аналізі структури державної влади, функціонуванні політичних інститутів, їх відносин з політичними ідеями і теоріями в різних політичних системах, політичної культури, взаємозв'язку політики з економікою, з іншими формами суспільної свідомості та діяльності. Зважаючи на те, що сутністю політики є не влада, а управління суспільством (влада виступає лише засобом політики), політологія може бути визначена і як наука про закономірності діяльності з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади.

СТРУКТУРА ПОЛІТОЛОГІЇ.

Структуру політології становлять:

– теорія політики і політичних систем;

– міжнародні відносини і світова політика;

– управління соціальними процесами;

– політична ідеологія;

– історія політичних учень.

До спеціальних політичних наук відносять політичну географію, політичну психологію, політичну історію, політичну антропологію, політичну семантику, політичну етнографію та ін.

41Громадський рух сучасності

Особливістю сучасного суспільства є поява громадських рухів, що дозволяють поєднувати волю і інтереси індивідів з загальними принципами, що регулюють їх спільну діяльність.  Громадським рухом є що складається з учасників і не має членства масове громадське об'єднання, що ставить соціальні, політичні та інші суспільно корисні цілі, підтримувані учасниками громадського руху.  Спільними рисами громадських організацій та громадських рухів є добровільність, а як спонукальний мотив до об'єднання виступає інтерес.  Громадська організація є стабільним соціальним утворенням, має статут, управлінський апарат, внутрішню структуру і постійне членство зі сплатою певного грошового внеску. На відміну від громадської організації громадський рух не являє собою такий чітко організованої структури, має досить строкатий склад учасників з різними політичними поглядами, в ньому відсутня фіксоване членство і т.д.  В якості основних відмінностей громадських рухів від політичних партій можна виділити відсутність прагнення до завоювання політичної влади і широку соціальну базу.  B становленні і розвитку громадських рухів можна виділити кілька стадій:  - Стадія створення передумов руху;  - Стадія розробки і формулювання цілей і завдань;  - Стадія агітації;  - Стадія розгорнутої діяльності;  - Стадія згасання руху;  У своїй діяльності громадські рухи виконують ряд функцій:  - Представництва і захисту інтересів громадян;  - Об'єднання громадян;  - Мобілізації дій;  - Посередництва;  - Формування громадської думки. [6, с. 137].  Різноманітність типів громадських рухів і велика їх кількість зумовило існування різних типологій:  - Політичні (ті, які переслідують явно політичні цілі - антивоєнний рух, рух за роззброєння, рух на захист прав людини) і неполітичні (безпосередньо з політикою не стикаються - рух на захист пам'яток культури, «Червоний хрест» та ін.) Грань між ними умовна й рухлива.  - Залежно від довготривалої орієнтації:  а) консервативні (виступають за збереження усталеного порядку, підтримують владу, спираються на неї);  б) реформаторські (виступають за поступові зміни, але діє в рамках встановленого порядку);  в) руху протесту (різко протестують проти існуючого порядку речей, критикують владу).  - За способами і методами дій:  а) насильницькі (допускають застосування насильства і терору для досягнення своїх цілей);  б) ненасильницькі (уникають силових методів, віддаючи перевагу пасивний опір та привернення уваги громадськості).  - Половозростная типологія:  а) жіночі;  б) молодіжні;  в) дитячі;  г) ветеранські організації і т.д.  - За соціальної приналежності:  а) робітники;  б) селянські;  в) дворянські руху і т.д.  - За професійною ознакою.  - По цілям і завданням. .

В сучасній Україні молодіжний рух є не дуже розвинутим і популярним. За соціологічними дослідженнями Державного інституту розвитку сім”ї та молоді майже половина молодих людей взагалі нічого не знають про існування молодіжних громадських організацій. Попри кількісне зростання молодіжних і дитячих громадських організацій, чисельність дітей та молоді, які є їх членами, залишається досить низькою – 2-3% від загальної кількості молоді. Для порівняння – у Франції, наприклад в 1999 році 38% молоді віком від 18 до 29 років були членами громадських організацій. Думаю, як би молодь, в першу чергу, студентська була б більш обізнана з проектами, які реалізують молодіжні організації, громадський рух був більш масовим. Існує багато проектів, в яких молода людина може більш повно реалізувати свій внутрішній потенціал, цікаво і корисно провести дозвілля, розширити коло спілкування.