33Охарактерезуйте типи роль громадських обєднань в політичному житті суспільства

Існування та функціонування суспільно-політичних об'єднань — характерна ознака будь-якого демократичного суспільства. Діяльність суспільних організацій і рухів, на відміну від державних інститутів, характеризується тим, що ці організації та рухи не мають жодних владних повноважень. Вони відрізняються і від політичних партій, бо не мають на меті ово лодіти державною владою, хоча їхня діяльність за певних умов може набирати політичного характеру. Виходячи з цієї різниці, суспільні рухи й організації можна класифікувати як масові добровільні об'єднання, що виникають у результаті волевиявлення громадян на основі їхніх спільних інтересів. У демократичному суспільстві держава не втручається в їхню діяльність, хоча й регулює її згідно з чинним законодавством. Головні засади діяльності суспільних об'єднань — це добровільність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівність усіх членів, законність та гласність. Важливою проблемою політології є критерії класифікації суспільних організацій. За найбільш важливий звичайно беруть характер взаємозв'язків членів організації або вид їхньої діяльності. В основу типології суспільних організацій можна також покласти поставлені цілі: або захист громадянських, політичних, економічних та культурних прав і свобод громадян (наприклад, професійні спілки, союз підприємців, товариство спожи вачів і т.п.), або задоволення професійних чи аматорських інтересів (союзи журналістів, письменників, художників і т.п.), або участь у добродійній діяльності (товариство милосердя, фонд миру). Різні цілі дають можливість здійснювати типологію і за видами їх діяльності. За цим показником можна виділити економічні, релігійні, науково-технічні товариства, товариства у сфері освіти й культури, спортивні й туристичні, охорони здоров'я тощо.

34. Як на вашу думку під впливом яких чинників формують переконання українських виборців

Участь у виборах є важливим чинником політичної соціалізації особистості, особливо молодої людини. Тут набувається перший практичний досвід політичної діяльності, формується почуття співучасті в політичному житті суспільства.

Відтак, актуальність досліджуваної теми обумовлюється:

· підвищенням ролі молоді у формуванні державної політики, її реальною участю в модернізації суспільства. Прикладом такої політичної участі стали вибори Президента України 2004 року. На процес політичної соціалізації активно впливали політичні партії, молодіжні громадські організації, лідери нації тощо. Кількість молодіжних громадських організацій зросла з 79 у 2001 році до 121 у 2004 році [7];

· необхідністю створення можливостей для самореалізації молоді в політичній сфері. Молоді люди повинні вміти використовувати свої політичні, соціально-економічні, культурні права й свободи і сумлінно виконувати свої політико-правові обов’язки. В цьому контексті процес політичної соціалізації молоді має сутнісне значення, оскільки формування громадянина відбувається в процесі засвоєння певної системи цінностей, орієнтацій, навичок, політичних ролей;

· розширенням інформаційних можливостей суспільства, що потребує відкритості й доступності інформації, нового знання тощо. Про попит на знання свідчить збільшення кількості молоді з середньою і вищою освітою. Так, за період з 1960 по 1995 рік кількість осіб із середньою освітою збільшилась у світі з 91 до 372 мільйонів осіб, а студентів – з 13 до 82 мільйонів. Аналогічні процеси відбуваються і в Україні [7];

· розширенням можливостей громадянського суспільства. Нині, коли формуються демократичні його засади, важливу роль відіграє залучення громадян до суспільних справ за власним вибором, самостійне ухвалення рішень, свідоме здійснення вчинків і особиста відповідальність за їх результати;

· системною кризою, яка виникла у зв’язку з переходом до ринкових відносин і потребує від суспільства іншого рівня свідомості.

Все вищезазначене свідчить про необхідність теоретичного обгрунтування процесу політичної соціалізації молоді. По-перше, молодь – одна з великих соціально-демографічних груп суспільства. По-друге, вона постійно поповнює економічно активне населення країни. Але життєве самовизначення молоді при цих ролях є неоднозначним. Перш за все, значна частина молоді посідає певне місце в нових соціальних групах – підприємців, менеджерів, банківських працівників. Збільшилась кількість молодих людей, які очолюють громадські рухи, молодіжні організації, партії. Але, з іншого боку, молодь залишається однією з найбільш незахищених соціальних груп. Значно погіршилося її матеріальне становище, існує невпевненість у майбутньому, дається взнаки недостатність соціального досвіду тощо.