1 Коротка історія мови програмування с.

Мова С була створена Денисом Річі в 1972р. для розробки операційної системи , щоб допомогти швидко писати програми. Ним почали користуватися для розробки потужних програм.

Мова С була створена в 70-і роки спочатку не розглядалася як масова мова програмування. Вона планувалася для заміни асемблера, щоб мати можливість створювати такі ж ефективні й короткі програми, але не залежати від конкретного процесора. Вона багато в чому схожа на Паскаль і має додаткові можливості для роботи з пам'яттю. Нею написано багато прикладних і системних програм, а також операційна система Unix.

2 Характеристика мови програмування.

Мова характеризується такими властивостями:

1. Гнучкість. Обмеження програмування _ це обмеження вашої фантазії. Вона використовується при розробці

• Операційних систем

• Текстових редакторів

• Графічних програм

• Програм діловодства

• Компіляторів інших мов.

2. Переносимість. Переносимість. – означає, що програму, написану для одної комп’ютерної системи можна скомпілювати на іншій

3. Модульність. С – модульна мова. Програму можна і треба писати в вигляді окремих підпрограм-модулі, які називаються функціями. Такі функції можна потім використати в інших програмах і для іншої мети.

4. Компактність. Словник дуже короткий. В ньому декілька фіксованих термінів, які називаються ключовими словами.(службовими). Вони служать для функціональних можливостей мови.

3 Структура програми на мові с

Програма складається з таких елементів:

1. Директиви препроцесора, які спецефікують дії препроцесора по перетворенню тексту програми перед компіляцією

2. Опис змінної задає ім’я і атрибути змінної, приводить до виділення для неї пам’яті, задає явно або неявно початкове значення

3. Визначення функції специфікує тіло функції, яке є складним оператором (блоком), що містить оператори і описи (об’явлення).

Щоб програма могла бути скомпільована і визначена, вона повинна мати хоч би одне визначення функції. Якщо програма має декілька функцій, то серед них виділяється одна головна, яка повинна мати ім’я main(). З неї починається виконання програми, вона задає порядок дій і керує решту функціями.

4 Етапи обробки програми .

Початкова програма, підготована на С у вигляді текстового файлу, проходить 3 етапи обробки:

1. препроцесорне перетворення тексту ;

2. компіляція;

3) компонування

5 Призначення директиви препроцесора.

Після трьох етапів обробки інформацій формується виконавчий код програми. Завдання препроцесора – перетворення тексту програми до її компіляції. Правила препроцесорної обробки визначає програміст за допомогою директив препроцесора. Директива починається з #.

Кожна бібліотечна функція С має відповідний опис в одному із заголовкових файлів. Список заголовкових файлів визначений стандартом мови. Вживання директиви include не підключає відповідну стандартну бібліотеку, а тільки дозволяє вставити в текст програми опис із зазначеного заголовкового файлу.

Після виконання препроцесорної обробки в тексті програми не залишається жодної препроцесорної директиви.

Приклад програми на С:

#include <stdio.h> //препроцесорна директива

void main() //функція

{ //початок

printf(“Hello! “); //друк

} //кінець